Page 199 - 6292

види організаційних структур можна розділити на дві основні
групи. До першої групи відносяться традиційні, або
бюрократичні, структури управління, до другої – адаптивні,
або органічні.

Історично першим сформувався бюрократичний тип.
Відповідну концепцію підходу до побудови організаційних
структур розробив на початку XX сторіччя німецький соціолог

Макс Вебер. Він запропонував нормативну модель раціональної
бюрократії, яка кардинальним чином міняла раніше чинні
системи комунікації, звітності, оплати праці, структури робіт,
стосунків на виробництві. В основі цієї моделі лежить уявлення

про підприємства як про "організовані організації", що
пред'являють жорсткі вимоги як до людей, так і до структур, в

рамках яких вони діють. Ключові концептуальні положення
нормативної моделі раціональної бюрократії такі:
1) чіткий розподіл праці, використання на кожній посаді
кваліфікованих фахівців;

2) ієрархічність управління, при якій нижчий рівень
підкоряється і контролюється вищим;
3) наявність формальних правил і норм, що забезпечують

однорідність виконання менеджерами своїх завдань і обов'язків;
4) дух формальної знеособленості, характерної для
виконання офіційними особами своїх обов'язків;
5) здійснення найму на роботу відповідно до

кваліфікаційних вимог по даній посаді, а не за суб'єктивними
оцінками.
Головні особливі риси бюрократичного типу структури

управління – раціональність, відповідальність і ієрархічність.
Сам Макс Вебер вважав центральним пунктом концепції –
усунення змішення "людини" і "посади", бо склад і зміст
управлінських робіт повинні визначатися виходячи з потреб

організації, а не людей, які в ній працюють. Чітко сформульовані
розпорядження по кожній роботі (що необхідно робити і якими
прийомами) не залишають місця для прояву суб'єктивізму і

індивідуального підходу. У цьому принципова відмінність
бюрократичної структури від общинної, що їй історично
передувала, де головна роль відводилася партнерству і

майстерності.

199