Page 103 - 6285

правильного виконання. Для найлегших завдань (заштриховані
в лівій частині діаграми) ця імовірність дуже мала (0,09). Най-
складніше завдання (крайній правий стовпчик) має удесятеро
більшу імовірність невиконання (0,9).

Отримані значення імовірності неправильного виконання
завдання використовують для врахування складності завдання
при підрахунку бального результату. Способи застосування
коефіцієнтів складності при нарахуванні балів за дихотомічним
і політомічним принципами розглянуто в [36].

4.5. Інтерпретація результатів тестування

Раніше ми розглянули коректні способи створення тестових
завдань, формування тестів і проведення тестувань. Після тесту-
вання студент отримує суму балів, які можна перевести в оцінку
у відомих шкалах педагогічних вимірювань [39]. Але при тако-
му формальному підході треба мати впевненість, що набрані
бали правильно відображують рівень знань, що він не спотворе-
ний іншими факторами. Для розгляду та розв'язання проблем
інтерпретації результатів існує низка теоретичних розробок.

Історично першою виникла класична теорія (Classical Test
Theory) [40], в якій розроблено способи одержання кількісних
значень параметрів, що характеризують якість тесту – надій-
ність вимірювань, узгодженість результатів, роздільна здатність
завдань. Бали, отримані при тестуванні – Х (емпіричний резуль-
тат), відрізняються від того значення, яке відображає істинний
рівень знань студента – T (істинний результат). Це зумовлено
накладанням багатьох факторів, що пов'язані з якістю тестів,
неправильним розумінням сенсу завдання, угадуванням, умова-
ми проведення тестування тощо. Тому в загальному випадку
значення набраного балу Х характеризує рівень знань студента з
певною похибкою :

Х = Т . (4.1)

103