Page 54 - 6249

структура, що збігається з державою. Таким чином суспільство – є дисипативна
система, елементи якої періодично змінюються.
Як було зазначено, розвиток є нічим іншим як доланням протилежності між
порядком і хаосом через принципову несталість як впорядкованих, так і хаотичних
структур.
Тепер треба знайти відповідь на питання, як відбувається розвиток і чому він
відбувається. Якщо припустити, що в основі розвитку лежить принцип відбору, то тоді
для пояснення треба відповісти на три питання: з чого відбувається відбір, хто його
здійснює, за допомогою чого?
Перший фактор називають тезауросом , другий - детектром, третій –
селектором. Тезаурус буквально означає “скарбниця”, що точно передає множинність
варіантів відбору. Чим більша множина, тим більше шансів знайти найбільш цінний
варіант. Як виникає ця множинність і яка природа її елементів. Відповідь на це питання
дає поняття біфуркація. Справа в тому, що кожна дисипативна система має свої
специфічні величини, які характеризують фундаментальні властивості цієї системи.
Кожний параметр має свої критичні значення, при досягненні яких в кількісній
еволюції системи відбувається якісний стрибок – точка розгалуження еволюційної
лінії, яка отримала назву біфуркації. Відбувається мовби розгалуження вихідної якості
на нові якості. Число гілок, що виходять із цієї біфуркаційної точки, визначає
дискретний набір нових можливих дисипативних структур, у кожну з яких стрибком
(сальтація) може перейти наявна структура. Тому біфуркація визначає набір можливих
шляхів розвитку, тобто тезаурус для відбору.
Вибір варіантів не є справою випадку, відповідальність за вибір лягає на
взаємодію між елементами системи, яка і відіграє роль детектора. Подібна взаємодія у
загальному випадку є зіткненням протидіючих причин, частина із яких знаходиться в
стані конкуренції, а інша – кооперації. Конкуренція означає діяльність в різних і навіть
протилежних напрямах, тоді як кооперація – діяльність в одному напрямі. Кінцевий
результат відбору буде визначатись не однією із взаємодіючих причин, а результатом
взаємодії всіх (накладенням причин). Причому цей відбір – досить складна і
непередбачувана процедура, яка обумовлюється багатьма протидіючими причинами.
Третій фактор, необхідний для відбору – селектор – це керівне правило, на
основі якого здійснюється вибір. Таким правилрм є принцип сталості в дисипативних
системах. Пошук сталості відіграє роль природного відбору системи. Біфуркація є
несталим станом. Різні біфуркації породжують різні стани біфуркації. Тому принцип
відбору (селектор) – це визначення такого стану, у який система повинна перейти, щоб її
стан став за наявних умов максимально сталим.
Таким чином, загальна картина дії відбору така:
- випадкові кількісні зміни, накопичуючись і досягаючи критичного максимуму,
створюють для відбору новий у якісному відношенні матеріал (біфуркаційні
структури);
- взаємодія (боротьба) протидіючих причин здійснює саму процедуру вибору
конкретних елементів із цього матеріалу;
- закон сталості, якому ця взаємодія підпорядкована, здійснює попереднє сортування
матеріалу, відіграючи роль селекціного фільтра;
- результатом відбору є реалізація однієї із біфуркаційних структур.
Механізм відбору досить складний, він ще більше ускладнюється, коли ми
54