Page 56 - 6249

універсального еволюціонізму є думка про спрямованість розвитку світу як цілого на
підвищення своєї структурної організації. Уся історія Всесвіту представляється єдиним
процесом самоорганізації та розвитку матерії. У рамках даної концепції важливу роль
відіграє антропний принцип, який стверджує, що виникнення людства стало можливим
внаслідок тонкого підстроювання законів Всесвіту. Дійсно, закони Всесвіту начебто
спеціально створено так, щоб його розвиток привів до появи на Землі різноманітних
форм життя аж до людини, яка здатна осягнути й розкрити таємниці цього Всесвіту.
Сучасна картина світу достатньо проста і струнка, оскільки для її розуміння
потрібно не так багато принципів і гіпотез. Цих якостей їй надають такі провідні
принципи побудови й організації сучасного наукового знання, як системність,
глобальний еволюціонізм, самоорганізація та історичність. Системність означає
відтворення наукою того факту, що Всесвіт постає перед нами як найбільша з відомих
нам систем, що складається з безлічі підсистем різного рівня складності та
впорядкованості. Ефект системності полягає у виникненні у системи нових
властивостей, які з’являються завдяки взаємодії її елементів між собою. Інша її
найважливіша властивість – ієрархічність і субординація, тобто послідовне включення
систем нижніх рівнів у системи більш високих рівнів. Це відображає їх принципову
єдність, оскільки кожний елемент системи виявляється пов'язаним з усіма іншими
елементами і підсистемами. Саме такий принципово єдиний характер демонструє нам і
природа. Глобальний еволюціонізм означає визнання того факту, що Всесвіт має
еволюційний характер – Всесвіт і все, що в ньому існує, постійно розвивається й
еволюціонує, тобто в основі всього сущого лежать еволюційні, незворотні процеси. Ідея
глобального еволюціонізму дозволяє також вивчати всі процеси, що протікають у світі,
з єдиної точки зору як складові загального світового процесу розвитку. Тому основним
об'єктом дослідження фізики і природознавства в цілому стає єдиний неподільний
Всесвіт, розвиток якого визначається універсальними і практично незмінними законами
природи, що самоорганізується. Історичність полягає у визнанні принципової
незавершеності справжньої наукової картини світу.
Глобальний еволюціонізм включає в себе чотири типи еволюції: еволюцію
космічну, хімічну, біологічну і соціальну, поєднуючи їх генетичною і структурною
спадкоємністю. Одночасно з бажанням поєднати уявлення про живу і неживу природу,
соціальне життя і техніку метою глобального еволюціонізму є інтеграція
природничого, соціогуманітарного і технічного знання. Глобальний еволюціонізм
претендує на створення нового типу цілісного знання.
Обгрунтуванню глобального еволюціонізму сприяли три найважливіші наукові
підходи: теорія нестаціонарного Всесвіту, концепція біосфери і ноосфери, ідеї
синергетики.
Важливою в контексті теорії глобального еволюціонізму стає проблема
“коеволюції”, що означає узгоджене існування природи і людства. Концепцію
коеволюції запропонував у 80-х роках ХХ ст. відомий російський учений М.
Мойсєєв. Її реалізація вимагає ретельного системного дослідження біосфери, у
результаті якого встановлюється залежність характеристик біосфери від активної
діяльності людини. Реалізація принципу коеволюції — необхідна умова для
забезпечення майбутнього людства.
Сьогодні гостро стоїть проблема про місце позанаукого знання, про співвідношення
науки з іншими формами освоєння світу. Інколи його називають паранаукою,
56