Page 58 - 6249

Із ростом могутності цивілізації, коли людство зіткнулось із загрозою
екологічної катастрофи, виникає потреба в існуванні інтегрального, морального
імперативу як сукупності моральних основ буття планетарного суспільства. Він, у
першу чергу, повинен інтегруватися з науковим знанням, і цей новий синтез дозволить
реалізувати ідею коеволюції людини і природи як такого спільного розвитку, при якому
діяльність людини розумно, гармонійно вплітається в природний кругоообіг речовини.
Духовні сили людства починають розглядатись не як випадковість, а як прояв
необхідних, але прихованих механізмів, що приводять у рух цивілізацію, що
примиряють вічне з минулим, відносне з абсолютним. Ця ідея, як ідея космізму, була
стрижнем духовної культури на різних етапах історії, знаходила відображення у
вченнях різних філософів: Платона, В. Вернадського і К. Ціолковського, М. Федорова і
Тейяра де Шардена, А. Бергсона і М. Мойсєєва.
Сучасна концепція коеволюції видатного російського філософа М.
Мойсєєва не протистоїть християнській релігійній традиції. Навпаки, як він уважає,
ідея спасіння як основа християнства тільки в XXI столітті набуде нового звучання.
Поєднавшись з науковим знанням, із сучасними уявленнями про світ, вона зможе
вплинути на долю людства.
А що ж буде з релігійним знанням? Імовірно, що воно буде змінюватись.
Можливо, прийде розуміння того, що воно не повинно дискутувати з наукою,
наприклад, щодо будови Всесвіту або щодо природи Великого Вибуху, або щодо того,
що було до початкового моменту розширення Всесвіту. Найбільш поширена думка
відомих теологів, що християнська релігія в постмодерністському світі займе свою
нішу, на яку ніхто не буде претендувати: ні наука, ні інші релігійні течії. Відповідно до
вимог культурного розвитку кінця XX століття християнство повинне вступити в діалог
з іншими релігіями, збагачуючись, але зберігаючи свою цілісність та індивідуальність. З
позиції досягнень сучасної філософської герменевтики існує ідея нового тлумачення
Біблії, пошуку більш глибокого її змісту.
Але безперечно одне, що людині нашого часу потрібен Бог, який дав би їй сили
усвідомлено й достойно жити у цьому світі. Але це стане можливим, якщо нова
релігійна свідомість стане антропоцентричною, тобто, коли людина не просто прямо
пов'яже релігію з мораллю, а помістить усю релігію в моральний контекст.
8.5 Складнощі та суперечності науково-технічного прогресу зумовили існування різних,
навіть полярних, оцінок ролі науки в суспільстві – від сцієнтизму до антісциєнтизму.
Прихильники сциєнтизму стверджують, що наука сама по собі абсолютною цінністю і
здатна розв'язати всі суспільні проблеми: економічні, політичні, соціальні, культурні
тощо. При цьому заперечуються соціальні та гуманітарні науки як такі, що не мають
пізнавального, позитивного значення. Усупереч сцієнтизму виник антисцієнтизм, як
філософсько-світоглядна позиція, яка різко критикує науку, її нездатність забезпечити
прогрес. Абсолютизуючи негативні наслідки НТР, ця течія інколи взагалі заперечує
науку і техніку, уважаючи їх ворожими людині.
Сьогодні наукове товариство підійшло до чіткого усвідомлення того, що сучасні
наукові відкриття, освоєння навколоземного космічного простору, створення
інформаційної спільноти й глобальних інформаційних мереж потребує зовсім іншого
рівня інтелектуальної підготовки всього людства до нового “способу життя”. Ця
підготовка повинна цілковито спиратись не тільки на природничі знання, а й, передусім,
на соціально-антропологічні та гуманітарні – як основу прийняття рішень, котрі
58