Page 50 - 6249

нестійкістю нерівноважних станів, у які рано чи пізно приходить будь-яка система в
результаті взаємодії із зовнішнім середовищем. Важливо, що в такі переломні моменти
(особливі точки – точки біфуркації) принципово неможливо передбачити, чи стане
система менше чи більше організованлю (дисипативною).
Системний підхід передбачає аналіз об’єкта як системи. Система – це ціле, що
складається із взаємопов'язаних елементів, які знаходяться у взаємних зв'язках і
взаємовідносинах і утворюють визначену цілісність. Можна виділити такі основні
властивості системи або системні принципи:
 багатокомпонентність об'єкта, що називається системою (великі та складні системи
включають велику кількість елементів та підсистем);
 цілісність системи (властивості системи не є механічною сумою властивостей
елементів);
 взаємна залежність кожного елемента від іншого, а також залежність властивостей
цих елементів у системі від їх розташування в системі в цілому, функцій та інших
параметрів усередині цілого;
 залежність поведінки системи від поведінки її окремих елементів, їх властивостей
та структури;
 залежність системи від чинників середовища, під впливом яких система виявляє і
може змінювати властивості;
 ієрархія системи, тобто кожна ланка системи, з одного боку являє собою більш
обмежену структурну систему, а з іншого – є частиною (компонентом) більш
широкої системи;
 множинність підходів до вивчення кожної системи через принципову складність їх
структури і властивостей.
Елемент – це найпростіша неподільна частина системи. Елемент завжди
пов'язаний із системою. Елемент складної системи може бути складною системою в
іншій задачі.
Підсистема – це об'єднання елементів на підставі єдиної мети, завдань тощо,
підсистема менша ніж система. У системі можуть існувати кілька підсистем.
Структура – зображення елементів та зв'язків між ними. Можуть розглядатись
функціональна, технічна, організаційна та інші структури.
Є різні типи систем. Насамперед, можна виділити матеріальні та ідеальні
системи. Матеріальні поділяють на неорганічні (неживі) та органічні (живі). Крім того
виділяють соціальні системи: групи, нації, народності, держава, партії тощо. До
ідеальних систем належать продукти людського мислення, творчості ( гіпотези,
закони, теорії, літературні твори тощо). Виділяють також штучні системи, які створені
людиною для досягнення певної мети.
Можна класифікувати системи за видом об’єкта: технічні, біологічні,
організаційні тощо.
На базі інших критеріїв класифікації виділяють статичні та динамічні системи.
Основні властивості статичної системи залишаються постійними, незмінними з часом.
Динамічна система постійно змінюється. До систем такого типу належать живі
організми. Динамічні системи поділяють на однозначно детерміновані та ймовірні
(стохастичні). У перших зміни відбуваються закономірно, однозначно в будь-яких
момент часу, в стохастичних – за випадковим принципом.
За характером взаємодії із зовнішнім середовищем системи поділяють на закриті
50