Page 51 - 6249

та відкриті. Відкриті системи обмінюються із зовнішнім середовищем і речовиною
енергією та інформацією.
За складністю структури і поведінки системи поділяють на прості та складні, за
ступенем організованості – на добре організовані, погано організовані (дифузні), із
самоорганізацією.
Крім того, сучасні дослідження виокремлюють системи лінійні й дисипативні.
Лінійні системи реагують на зовнішні впливи пропорційно останнім: малі впливи
приводять до малих змін, великі – до великих. Дисипативні системи вирізняються
такими властивостями: відкритість, нерівноважність і нелінійність.
Сучасні технічні системи характеризуються складністю структури, стохастичним
характером своєї організації. Це зумовило необхідність розробки теорії систем типу
“людина–машина”, системотехніки, системного аналізу.
Потреба вирішення проблем для систем типу “людина–машина” привела до
виникнення таких нових огалузей знань як ергономіка та інженерна психологія, у яких
важливе місце посідає фізіологічний аспект самої людини як головної частини даної
цілісної системи.
Системний підхід – один із головних напрямів методології спеціального
наукового пізнання і соціальної практики, мета і завдання якого полягають у
дослідженні певних об'єктів і складних систем. Системний підхід сприяє формуванню
відповідного адекватного формулювання суті досліджуваних проблем у конкретних
науках і вибору ефективних шляхів їх вирішення.
Методологічна специфіка системного підходу полягає у тому, щоб адекватно
виявити механізми утворення складного об'єкта з певних складових та їх взаємодію. З
позицій системного підходу можна розглядати будь-яку сферу. Орієнтація на системний
підхід у досліджені (структура, взаємозв'язки елементів, явищ, їх супідрядність,
ієрархія, функціонування, цілісність розвитку, динаміка системи, сутність та
особливості, чинники та умови) виправдана тоді, коли ставиться завдання дослідити
сутність явищ.
Основні методологічні принципи системного підходу:
1. Принцип цілісності (об’єкт розглядається як єдине ціле).
2. Принцип пріоритету цілого над складовими частинами.
3. Принцип ієрархічності (підпорядкованість систем нижчого рівня системам
вищого тощо).
4. Принцип структурності (зв'язки, що зумовлюють особливості будови).
5. Принцип самоорганізації (здатність удосконалювати рівень своєї організації).
6. Принцип взаємозв'язку із зовнішнім середовищем.

Питання для самоконтролю
1. Що таке метод і яка його функція в науковому пізнанні?
2. Які є методи емпіричного дослідження?
3. Які є загальнологічні методи?
4. Які є методи побудови наукових теорій?
5. У чому особливість методу дедукції?
6. Які переваги експерименту в науковому пізнанн ?
7. Які характерні риси гіпотетико-дедуктивного метододу?
51