Page 46 - 6249

припущень, перевіряється на сумісність з фундаментальними інтерпретаторськими
принципами даної науки.
Проте в розвитку науки бувають такі періоди, коли вчений схильний ігнорувати
деякі фундаментальні принципи своєї науки − так звані революційні періоди в розвитку
науки, коли відбувається докорінний злам фундаментальних понять та принципів. У
таких випадках, заперечуючи один або кілька принципів, учений має узгоджувати
припущення з іншими фундаментальними принципами науки. Це і є умовою
серйозності та вагомості висунутої гіпотези.
На четвертому етапі відбувається розгортання висунутого припущення та
дедуктивне виведення з нього положень, які підлягають емпіричній перевірці. На
п'ятому етапі проводиться експериментальна перевірка виведених із гіпотези наслідків.
Гіпотеза отримує емпіричне підтвердження або заперечується в результаті
експериментальної перевірки.
Проте емпіричне підтвердження результатів гіпотези ще не гарантує її
істинності, а заперечення одного з них ще не свідчить про хибність її в цілому.
Знайомство із загальною структурою гіпотетико-дедуктивного методу дає змогу
визначити його як складний комплексний метод пізнання, що містить у собі всю
багатоманітність методів та форм наукового пізнання і спрямований на відкриття та
формулювання законів, принципів, теорій.
Велике значення в розвитку наукового пізнання має застосування історичного
та логічного методів пізнання в їхній органічній єдності. Історичний метод
передбачає розгляд об'єктивного процесу розвитку об'єкта, реальної його історії з усіма
її поворотами, особливостями; це певний спосіб відтворення в мисленні історичного
процесу в його хронологічній послідовності та конкретності. Логічний метод − це
спосіб, за допомогою якого мислення відтворює реальний історичний процес у його
теоретичній формі, у системі понять. За допомогою логічного методу відображуються
основні етапи історичного розвитку об'єкта, його якісні зміни, акцентується увага на
основній тенденції процесу історичного розвитку. Логічний метод дає основний
принцип для всебічного вивчення історичного розвитку об'єкта, а коли вивчення
грунтується на знанні сутності, то стають зрозумілими і різноманітні історичні
подробиці, випадковості, відхилення. Звичайно ж, логічна форма не здійснюється ніде і
ніколи, але вона відображає суттєві моменти історичного процесу і тому необхідна для
вивчення і розуміння об'єкта пізнання. Теорія предмета, таким чином, є джерелом
розуміння його історії, а дослідження історії, у свою чергу, збагачує теорію, доповнює і
розвиває її.
Завданням історичного дослідження є розкриття конкретних умов розвитку тих
чи інших явищ. Завданням же логічного дослідження є розкриття ролі, яку окремі
елементи системи відіграють у складі розвитку цілого. Діалектика логічного та
історичного є одним з основних принципів сучасної філософії та методології науки.
Проблема взаємозв'язку логічного та історичного методів не обмежується
взаємовідношенням теорії предмета і його історії. Логічне відображає не лише історію
самого предмета, а й історію його пізнання. Тому вирішення проблеми єдності
логічного й історичного передбачає постановку і розв’язання проблеми сходження від
абстрактного до конкретного як методу теоретичного рівня наукового пізнання та
побудови наукової теорії, оскільки логіка руху наукового пізнання закономірно
передбачає сходження від простого до складного, від нижчого до вищого, від
46