Page 48 - 6249

розчленування предмета на складові частини і розгляд кожної з них. Однак процес
розчленування тільки тоді стане засобом осягнення предмета, коли він буде не
механічною операцією, безвідносно щодо місця і значення кожного з елементів, які
утворюють предмет, а виділенням суттєвого, того, що становить основу зв'язку всіх
сторін досліджуваного об'єкта. Так, діалектичний аналіз перетворюється на засіб
проникнення в сутність речей. Проте, відіграючи велику роль у пізнанні, аналіз не дає
знання конкретного, знання об'єкта як єдності різноманітного, єдності численних
визначень. Це завдання виконує синтез. Аналіз і синтез органічно взаємопов'язані та
взаємозумовлюють один одного на кожному етапі процесу пізнання.
Ще одним з важливих загальнонаукових методів пізнання є абстрагування.
Абстрагування − це метод відволікання від деяких властивостей та відношень об'єкта й
одночасно зосередження основної уваги на тих властивостях та відношеннях, які є
безпосереднім предметом наукового дослідження. Абстрагування сприяє проникненню
пізнання у сутність явищ, руху пізнання від явища до сутності, розчленовує, огрублює,
схематизує цілісну рухому дійсність. Саме це і забезпечує більш глибоке вивчення
окремих сторін предмета "в чистому вигляді" і тим самим проникнення в їхню сутність.
Однобічність абстрагування знімається розвитком пізнання в цілому, де абстракція є
лише моментом і зникає в процесі відображення дійсності в її діалектичних
взаємозв'язках та розвитку. Сучасна гносеологія розглядає абстрагування в органічній
єдності з аналізом і синтезом, узагальненням та іншими методами наукового пізнання.
Узагальнення − це метод наукового пізнання, за допомогою якого фіксуються
загальні ознаки та властивості певного класу об'єктів та здійснюється перехід від
одиничного до особливого та загального, від менш загального до більш загального. У
процесі пізнання досить часто доводиться, спираючись на наявні знання, робити
висновки, які є новим знанням про невідоме. Здійснюючи перехід від невідомого до
відомого, ми відкриваємо загальні принципи або ж, навпаки, спираючись на загальні
принципи, робимо висновки про окремі явища. Це здійснюється за допомогою таких
методів, як індукція і дедукція.
Індукція − це такий метод наукового пізнання, коли на підставі знання про
окреме робиться висновок про загальне, це спосіб міркування, за допомогою якого
встановлюється обгрунтованість висунутого припущення чи гіпотези. В реальному
пізнанні індукція завжди виступає в єдності з дедукцією, органічно пов'язана з нею.
Дедукція − це метод пізнання, за допомогою якого на основі загального
принципу логічним шляхом з одних положень як істинних з необхідністю виводиться
нове істинне знання про окреме. За допомогою цього методу окреме пізнається на
основі знання загальних закономірностей. Логічною підставою дедуктивного методу є
аксіома: "Усе, що стверджується або заперечується відносно всього класу предметів,
стверджується або заперечується і відносно кожного предмета цього класу".
До наукових методів, що застосовуються на всіх рівнях, належить також
моделювання. Моделювання − це вивчення об'єкта (оригіналу) шляхом створення та
дослідження його копії (моделі), яка замінює оригінал, ті його сторони та властивості,
які є предметом наукового інтересу. Моделювання − це опосередкований метод
наукового дослідження об'єктів шляхом вивчення їхніх копій, моделей, коли
безпосереднє вивчення їх з певних причин неможливе ускладнене, чи недоцільне;
застосовуючи абстрагування та узагальнення, ідеалізацію, можна виділити, а потім
відтворити і досліджувати саме ті параметри, характеристики чи властивості
48