Page 44 - 6249

умови та засоби спостереження − прилади, установки, вимірювальні знаряддя.
Спостереження не є пасивним методом, у ньому теж реалізується активний
характер пізнання: по-перше, у цілеспрямованому характері спостереження, в наявності
вихідної установки у спостерігача − що спостерігати, на які явища звертати особливу
увагу; по-друге, у вибірковому характері матеріалу; по-третє, у виборі та конструюванні
засобів спостереження й опису. З розвитком пізнання на перший план у спостереженні
дедалі більше виступають такі його сторони, як мета, план, теоретичні установки,
осмислення результатів; зростає роль теоретичного мислення у спостереженні.
Особливо складним є спостереження в суспільних науках, де наслідки його значною
мірою залежать від світоглядно-методологічних установок спостерігача, його ставлення
до об'єкта. Метод спостереження є обмеженим методом, оскільки з його допомогою
можна лише зафіксувати певні властивості та зв'язки об'єкта, але не можна розкрити
їхньої природи, сутності, тенденцій розвитку. З пізнавальних можливостей методу
спостереження випливають і його основні функції: 1) фіксація та реєстрація фактів; 2)
попередня класифікація фіксованих фактів на засадах певних принципів,
сформульованих на основі існуючих теорій; 3) порівняння зафіксованих фактів.
Метод вимірювання являє собою певну систему фіксації та реєстрації
кількісних характеристик досліджуваного об'єкта за допомогою різноманітних
вимірювальних приладів та апаратів. Вимірювання − це процес визначення відношення
однієї кількісної характеристики об'єкта до іншої однорідної з нею, узятої за одиницю
виміру. Основні функції методу вимірювання: 1) фіксація кількісних характеристик
об'єкта; 2) класифікація та порівняння результатів вимірювання.
Надзвичайно важливе значення в процесі емпіричного наукового дослідження
мають експериментальні методи, які являють собою певну систему пізнавальних
операцій, пов'язаних з дослідженням об'єктів у спеціально створених для цього умовах,
що сприяють виявленню, вимірюванню, порівнянню їхніх властивостей та зв'язків.
Експеримент − це метод емпіричного рівня наукового пізнання, спосіб чуттєво-
предметної діяльності, коли явища вивчають за допомогою доцільно вибраних чи
штучно створених умов, що забезпечують перебіг у чистому вигляді тих процесів,
спостереження за якими необхідне для встановлення закономірних зв'язків між
явищами. Експеримент широко застосовують не лише в природничих науках, а й у
соціальній практиці, де він відіграє значну роль у пізнанні та управлінні суспільними
процесами. Ескперименти розподіляют на природні та штучні. Природні (натуральні)
есперименти головним чином притаманні вивченню соціальних явищ. Штучні
застосовують у природничих і технічних науках. Розрізняють лабораторні та виробничі
еспериментальні дослідження.
Проведення експриментальних досліджень передбачає здійснення ряду
пізнавальних операцій: 1) визначення цілей експерименту на основі існуючих
теоретичних концепцій з урахуванням потреб практики та розвитку самої науки; 2)
теоретичне обгрунтування умов експерименту; 3) розробка основних принципів,
створення технічних засобів для проведення експерименту; 4) спостереження,
вимірювання та фіксація виявлених у ході експерименту властивостей, зв'язків,
тенденцій розвитку досліджуваного об'єкта; 5) статистична обробка результатів
експерименту; 6) попередня класифікація та порівняння статистичних даних. Які
переваги має експеримент порівняно із спостереженням та іншими методами
емпіричного рівня наукового пізнання? Експеримент дає можливість досліджувати, по-
44