Page 27 - 6249

експерименту, аналізу тощо. Під емпіричним дослідженням розуміють також практичні
аспекти наукової організації, збір емпіричної інформації, осмислення результатів
спостереження та експериментів, відкриття емпіричних законів, проведення
класифікацій тощо. Отже, емпіричне дослідження − це особливий вид практичної
діяльності, що потребує наявності специфічних умінь і навичок: мистецтво
експериментатора, спостережливості польового дослідника, особистої контактності та
такту психологів і соціологів, які займаються проведенням досліджень тощо. Було б
помилкою вважати, що емпіричне дослідження відбувається без впливу теорії. Важливо
глибоко розуміти, що вихідним пунктом сучасної науки слугують не факти самі по собі,
а теоретичні схеми, концептуальні каркаси дійсності, тобто різного роду постулати,
концептуальні моделі, аксіоми, принципи тощо. Англійський філософ Карл Поппер
стверджував, що абсурдна віра в те, що людина може почати наукову діяльність з
«чистих спостережень», не маючи «чогось схожого на теорію». Кожен крок
експерименту становить дію, що планується і спрямовується теорією.
Мета емпіричного рівня досліджень:
 описати кожний факт терміном науки, у межах якої ведеться дослідження,
 відібрати з усіх фактів типові;
 класифікувати факти за їх сутністю, з'ясувати наявні зв'язки між відібраними
фактами.
Емпіричне пізнання формується в процесі взаємодії з об'єктом дослідження,
коли ми безпосередньо впливаємо на нього, взаємодіємо з ним, обробляємо результати і
робимо висновки. Емпіричний рівень забезпечує збір необхідної, всесторонньої
систематичної інформації та її первинну обробку. Для цього використовуються такі
емпіричні методи, як спостереження, вимірювання, описування, експеримент. Знання,
яке формується на емпіричному рівні втілюється у форму наукового факту та
емпіричного закону. Головною пізнавальною функцією емпіричного рівня є описування
явищ.
Але отримання окремих емпіричних фактів і законів ще не дають змогу
побудувати систему законів. Для того щоб пізнати сутність, необхідно обов'язково
перейти до теоретичного рівня наукового пізнання.
Теоретичний етап дослідження пов'язаний із глибоким аналізом наукових фактів,
усвідомленого та зафіксованого мовою науки, проникненням у сутність явищ,
формулювання його в кількісній і якісній формі, вибором принципу дії та
рекомендацій щодо практичного впливу на ці явища.
Основна задача теоретичного дослідження − досягнення об'єктивної істини. При
цьому широко використовуються такі пізнавальні прийоми як, абстрагування, синтез,
ідеалізація, дедукція. На теоретичному рівні домінуючим є раціональне пізнання, яке
реалізується через процес мислення в таких основних його логічних формах: поняття,
судження, умовивід. Теорія оперує ідеалізованими об'єктами (ідеальний газ, абсолютно
тверде тіло, ідеальний тип, матеріальна точка та ін.), тому теорія користується
аксіоматичним методом, гіпотетико-дедуктивним, системно-структурним, структурно-
функціональним аналізом.
Наукове дослідження у кожному зі своїх етапів рухається від емпірики до теорії,
а від теорії до практики.
Емпіричне і теоретичне − різні рівні пізнання, знання, розрізняються за засобами
ідеального відтворення об'єктивної реальності, гносеологічної спрямованості,
27