Page 30 - 6249

пояснення явищ; 4) спрямування пошуку нових шляхів розв’язання проблем. Ідея
одночасно є і формою осягнення в мисленні явищ об'єктивної дійсності, і включає в
себе усвідомлення мети й проектування подальшого розвитку пізнання та практичного
перетворення світу, фіксуючи необхідність і можливість такого перетворення. Ідея,
таким чином, є особливою формою наукового пізнання. Ідея не просто відображає
дійсність такою, як вона існує тут і тепер, але і її розвиток у можливості, у тенденції,
вона фіксує не лише суще, але і належне, спрямовує пізнавальну діяльність людини на
практичне перетворення дійсності, згідно зі змістом наявного знання.
Проблема − це форма наукового пізнання, що є єдністю двох змістовних
елементів: знання про незнання і передбачення можливості наукового відкриття.
Проблема є відображенням проблемної ситуації, яка об'єктивно виникає в процесі
розвитку суспільства як протиріччя між знанням про потреби людей у будь-яких
результативних практичних та теоретичних діях і незнанням шляхів, засобів, знарядь їх
реалізації. Проблема − це суб'єктивна форма вираження необхідності розвитку знання,
яка відображає суперечність між знанням і дійсністю або протиріччя в самому пізнанні;
вона є одночасно засобом і методом пошуку нових знань. Постановка проблеми − це
вихід з сфери вже вивченого у сферу того, що ще належить вивчити. Проблема як
знання про незнання відображає негативний момент проблемної ситуації, який свідчить
про обмеженість суб'єкта, його пізнавальних та практичних можливостей на певному
етапі розвитку. Як пошуковий метод проблема включає в себе нове знання, але воно має
характер припущення і поряд з істинними положеннями містить також і хибні.
Проблема − це етап зародження нових знань, що має активний пошуковий характер, і у
якому істинне переплітається з неістинним, об'єктивний зміст не відділений від
суб'єктивного. Це також початковий етап становлення наукової теорії. У такому разі
проблема є джерелом розвитку теорії, пошуком шляхів її використання для розв’язання
практичних завдань, а також визначення меж її застосування і, тим самим, виявлення її
обмеженості.
Таким чином, постановка проблеми означає:
 визначення того, що є невідомим і потребує доведення;
 формулювання питання, що відображає основний зміст проблеми та обгрунтування
його правильності й важливості для науки;
 виокремлення окремих завдань, послідовність їх вирішення та методи, що при
цьому застосовуються.
Розвиток пізнання можна уявити як перехід від постановки одних проблем до їх
розв’язання, а потім до постановки нових проблем та подальшого їх розв’язання.
Факт
Будь-яке дослідження починається зі збору, систематизації та узагальнення
фактів. Поняття факт має такі основні значення:
- певний фрагмент дійсності, певні події, результати, що належать до об'єктивної
реальності (факти дійсності), чи до сфери свідомості і пізнання (факти свідомості)”
- знання про певні події, явища дійсності, достовірність яких доведена;
- припущення, що базується на емпіричному знанні, яке отримане в результаті
спостереження та експерименту.
Друге і третє із цих значень фіксується як науковий факт. Науковий факт – це це
відображена у висловлюванні реальність. Узагалі будь-що стає науковим фактом лише
тоді, коли воно зафіксовано тим або іншим прийнятим у даній науці способом
30