Page 32 - 6249

властивостей, відношень, етапів розвитку тощо. На цьому етапі висунуте
припущення є вірогідним знанням. Часто висуваються кілька припущень для
пояснення одного і того явища.
3. Висунуті припущення оцінюються з точки зору їх ефективності та можливостей
доведення і відбирають найбільш обгрунтовані.
4. Розгортання висунутого припущення в цілісну систему знання і дедуктивне
виведення із нього наслідків з метою подальшої емпіричної перевірки.
5. Дослідна, експериментальна перевірка висунутих із гіпотези наслідків. У
результаті чого гіпотеза або переходить у ранг теорії, або відкидається.
Концепція − це система взаємопов'язаних наукових положень, котрі
використовує дослідник для досягнення результату. Концепція може грунтуватись на
загальновизнаних теоріях певної наукової школи, а може бути авторською і розкривати
власні теоретичні міркування дослідника. Це форма наукового пізнання, яка є
способом розуміння, пояснення, тлумачення основної ідеї теорії, але, на відміну від
теорії, вона ще не може бути втілена у чітку логічну систему точних наукових понять.
Теорія − це найбільш адекватна форма наукового пізнання, система достовірних,
глибоких та конкретних знань про дійсність, яка має злагоджену логічну структуру і дає
цілісне, синтетичне уявлення про закономірності та суттєві характеристики об'єкта.
Теорія, на відміну від гіпотези, є знанням достовірним, істинність якого доведена і
перевірена практикою. Вона дає істинне знання та пояснення певної сфери об'єктивної
дійсності, дає змогу зрозуміти її загальні, необхідні, суттєві, внутрішні закономірні
властивості та зв'язки. Від гіпотези теорія відрізняється позитивною визначеністю своєї
істинності. Від інших видів достовірного знання теорія відрізняється своєю точною
логічною організацією і своїм об'єктивним змістом, а відповідно і своїми пізнавальними
функціями. Теорія дає змогу зрозуміти об'єкт пізнання в його внутрішніх зв'язках і
цілісності, пояснює багатоманітність наявних фактів і може передбачити нові, ще не
відомі, прогнозуючи поведінку систем у майбутньому.
На думку К. Поппера, теорія повинна відповідати двом основним вимогам: а)
несуперечливості (не порушувати закон логіки) і фальсифікованості − можливості
заперечення; б) можливості дослідної експериментальної перевірки.
Розмаїттю форм ідеалізації та відповідно типам ідеалізованих об'єктів
відповідає розмаїття видів (типів) теорій. Можуть бути виділені такі теорії:
математичні, дедуктивні та індуктивні, фундаментальні та прикладні, формальні та
змістовні, відкриті й закриті, пояснюючі та описові.
Основні компоненти теорії такі:
1. Емпірична основа − безліч зафіксованих у даній гвлузі знань фактів, отриманих
в експерименті, які вимагають теоретичного обгрунтування.
2. Вихідні основи − фундаментальні поняття, принципи, закони, рівняння, аксіоми
тощо.
3. Ідеалізовані об'єкти — абстрактні моделі суттєвих властивостей і зв'язків
предметів, що вивчаються (наприклад, абсолютно чорне тіло, ідеальний газ
тощо).
4. Логіка теорії − сукупність певних правил і засобів доведення, націлених на
пояснення структури і зміни знання.
5. Філософські установки і ціннісні фактори.
6. Сукупність законів і тверджень, виведених як наслідки із основних положень
32