Page 29 - 6249

пізнання, який називається метатеоретичною передумовою самої теоретичної
діяльності в науці. Метатеоретичний рівень виконує функцію основ науки. Її
обгрунтував американський історик і філософ науки Томас Кун, який увів у
методологію науки нове фундаментальне поняття "парадигма" (від грецького "зразок").
У роботі “Структура наукових революцій” він розглянув парадигму як інтегральну
характеристику тієї чи іншої наукової дисципліни (наприклад фізики чи біології) у
певну історичну епоху. Така характеристика, як правило, пов'язана з існуванням певної
наукової школи, напряму. У понятті “парадигма” фіксуються такі основні моменти:
- “символічні узагальнення” – формальні компоненти теорії або такі, що легко
формалізуються і функціонують як “закони природи”;
- “метафізична парадигма” (або картина світу) − модельні уявлення, узагальнені образи
висхідних об'єктів науки (наприклад, газ у класичній фізиці розглядається як сукупність
молекул, що нагадують більярдні кулі у хаотичному русі);
- загальноприйняті в даному товаристві вчених методологічні вимоги та ціннісні
орієнтації: теоретичні концепції повинні бути простими, несуперечливими, такими що
перевіряються тощо, наукові передбачення – точними, по можливості кількісно
виражені тощо;
- загальноприйняті у співтоваристві форми, зразки, згідно з якими формулюються
базисні приклади розв’язання конкретних наукових проблем.
Дл наукового товариства, у свою чергу, входять учені, які визнають певну
наукову парадигму. Наукові знання, отримані в рамках таких парадигм, отримали назву
нормальної науки. У тій чи іншій науці в період її стабільного розвитку існує лише одна
парадигма. Так у фізиці, наприклад, довгий час існувала ньютоновська парадигма.
Згідно концепції Куна, довготривалі періоди нормальної науки перериваються
короткими, але революційними періодами зміни парадигм. Починається це з кризи
старої парадигми, її руйнування і пошуку нової. Зміна парадигм є науковою
революцією. Наглядний приклад зміна класичної фізики (ньютоновської) на
релятивістську (ейнштейнівську).
Концепція зміни парадигми Куна була розкритикована Імре Лакатасом, який у
своїх роботах показав, що в історії науки рідко були періоди, коли домінувала одна
парадигма. У будь-якій науковій дисципліні, на його думку, існують декілька
альтернативних науково-дослідних програм – як метатеоретичних утворень. Вона, за
Лакатосом, включає, за згодою вчених, (конвенціонально) прийняте за істину “жорстке
ядро” (органічне утворення з певних непорушних принципів) і “позитивну евристику”
(виведені з ядра твердження), на основі яких формуються проблеми і гіпотези.
Конкуренція між дослідними програмами, взаємна критика надають науці реального
динамізму.
Близьким до цих метатеоретичних утворень є поняття «стиль мислення» як
сукупність характерних для певної епохи норм і стеореотипів мислення,
загальноприйнятих уявлень про ідеали і норми описування і пояснення, способи
отримання достовірних знань.
4. 3 Ідея − це форма наукового пізнання, яка відображає зв'язки, закономірності
дійсності та спрямована на її перетворення, а також поєднує істинне знання про
дійсність і суб'єктивну мету її перетворення. Ідея виконує багато функцій,
основними з яких є: 1) підсумовування досвіду попереднього розвитку знання; 2)
синтез знання в цілісну систему; 3) виконання ролі активних евристичних принципів
29