Page 25 - 6249

багатоваріантності описувань і пояснень, наполягаючи лише на ясності та прозорості
висхідних принципів і посилань, послідовності та аргументованості наукового пошуку.
Ідея істини замінюється ідеєю правдоподібності гіпотез і теоретичних контрукцій.
Наукове знання розуміється як побудова вірогідних гіпотез, на перше місце виходять
нові критерії науковості – узгодженості, переконливості, продуктивності,
евристичності гіпотез.
Філософія науки по-новому розуміє статус наукового знання: воно є тільки
наближенням до істини, тому в ньому є значна доля омани. Все більше значення
набуває сценарне мислення, що передбачає багатоваріантність шляхів еволюції та
нелінійної динаміки складних систем. Прогноз майбутнього стану системи стає
вірогідним.
Сучасна філософія науки включає в аналіз знання соціологічні фактори, такі як
наукове співтовариство в його різних формах.
За сучасних умов формується особлива галузь філософського знання, етика
вченого, до наукового обігу входять поняття “етос науки”, що позначає сукупність
сталих, загальнопринятих у науковому товаристві установок, вимог, ціннісних
орієнтирів, моральних імперативів, норм, що зумовлюють діяльність учених.
У постнекласичній науці широкого розвитку набуває такий інтегративний
напрям дослідження, який отримав назву глобального еволюціонізму. Він базується на
ідеї єдності світобудови і уявлення про універсальність еволюції. Глобальний
еволюціонізм охоплює чотири етапи еволюції: космічну, хімічну, біологічну і соціальну
і розглядає їх у єдності. Обгрунтуванню глобального еволюціонізму сприяли три
найважливіших наукових підходи: теорія нестаціонарного Всесвіту, концепція біосфери
і ноосфери, ідеї синергетики. Метою глобального еволюціонізму є не тільки
поєднання уявлень про живу, неживу природу, соціальне життя і техніку, а й потреба
інтегрувати науково-природниче, соціальне, гуманітарне і технічне знання.
Глобальний еволюціонізм претендує на створення нового цілісного знання, яке
поєднує наукові, методологічні та філософські основи.
Важливим для становлення концепції глобального еволюціонізму стало
дослідження механізмів виникнення впорядкованих структур у відкритих нелінійних
системах, що призвело до формування нового наукового напряму і методу
міждисциплінарних досліджень − синергетики Синергетика виходить із ідеї єдності
та системної організації світу, з наявності загальних законів розвитку всіх матеріальних
об'єктів та систем, нелінійності (тобто багатоваріантності та незворотності процесів,
які проходять на усіх рівнях буття), а також положення про тісний взаємозв'язок хаосу і
порядку). Як сучасна теорія самоорганізації вона орієнтована на пошук законів
еволюції відкритих несталих природних, соціальних чи когнітивних систем (для
останніх є кілька альтернативних шляхів розвитку, а хаос може бути креативною
засадою і конструктивним механізмом еволюції).
Таким чином, для сучасної науки характерний методологічний плюралізм,
усвідомлення обмеженості та односторонності будь якої одної методології, формується
багаторівнева концепція методологічної теорії та нові стратегії наукового пошуку.

25