Page 31 - 6249

(протокольний запис у вигляді висловлювань або формул, фотографія, магнітофонний
запис тощо).
Будь який факт науки має багатомірну (у гносеологічному плані) структуру. У
цій структурі можна виділити чотири складові:
 об'єктивну складову (реальні процеси, події, структури, які є похідною основою для
фіксації пізнавального результату, що називається фактом);
 інформаційну складову (інформаційні посередники, які забезпечують передачу
інформації від джерела до приймача – засобу фіксації факту);
 практичну детермінацію факту (зумовленість факту наявними кількісними і
якісними можливостями спостереження, вимірювання й експерименту);
 когнітивну детермінацію факту (залежність способів фіксації та інтерпретації фактів
від системи похідних абстрактних теорій, теоретичних схем, психологічних
установок тощо).
У науковому пізнанні факти відіграють двояку роль: по-перше, сукупність фактів
складає емпіричну основу для висунення гіпотези і побудови теорії, по-друге, факти
мають вирішальне значення для підтвердження теорії або її спростування.
Гіпотеза − це форма теоретичного знання та метод розвитку наукового
пізнання, за допомогою яких формується один з можливих варіантів розв’язання
проблеми, істинність якої ще не встановлена і не доведена. Гіпотеза є методом
розвитку наукового пізнання, засобом переходу від невідомого до відомого, від
незнання до знання, від неповного, неточного знання до більш повного, точного.
Гіпотези висуваються в контексті розвитку науки для розв’язання будь-якої конкретної
проблеми з метою пояснення нових експериментальних даних або для усунення
суперечностей між теорією та негативними даними експериментів шляхом проведення
перевірки, доведення. Після цього гіпотеза перетворюється на наукову теорію або
замінюється новою гіпотезою. Заміна однієї гіпотези іншою в процесі розвитку
наукового пізнання не означає, що попередня була безкорисною на певному етапі
пізнання: висунення нової гіпотези, як правило, спирається на результати перевірки
попередньої, навіть тоді, коли результати були негативними. Тому стара гіпотеза стає
необхідним історичним і логічним етапом становлення нової.
Як форма теоретичного знання гіпотеза повинна відповідати таким вимогам:
1. Повинна бути простою, відповідати установленим в науці законам.
2. Повинна бути узгоджена з фактичним матеріалом, тобто вона має пояснювати
всі наявні достовірні факти.
3. Не повинна мати в собі суперечності, які забороняються законами формальної
логіки. У той же час суперечності, що відображають суперечності об'єктивної
дійсності, необхідні.
4. Має бути такою, щоб її можна було застосувати для більш широкого кола
споріднених об'єктів, а не тільки для тих, для пояснення яких вона була
висунута.
5. Повинна допускати можливість доведення чи заперечення.
Гіпотеза як метод розвитку теоретичного знання у своєму застосуванні проходить
кілька етапів:
1. Робиться спроба пояснити явище, що досліджується, на основі відомих фактів.
Якщо це неможливо, то робиться наступний крок.
2. Висувається припущення про причини і закономірності даного явища, його
31