Page 23 - 6249

допомогою простих приладів;
 теоретичні закони виводяться шляхом формування теоретичної гіпотези.
 мета науки — формулювання цих законів, і тому числі мета соціальних наук –
відкрити соціальні закони;
 емпіричні дослідження вільні від ціннісних оцінок і базуються на дослідному
спостереженні та експерименті, які передбачають кількісні вимірювання, які
здійснюються за допомогою приладів та інструментів;
 простір і час розглядаються як окремі незалежні субстанції;
 процеси розуміються як лінійні та підпорядковані механізму рівноваги, причому
розбалансована система прагне повернутися до рівноваги;
 ідея балансу є центральною і в соціальній думці;
 якщо відомі закони і висхідні умови, то можна визначити якими були чи будуть
просторово-часові та кількісні характеристики будь-якого процесу в тому числі
соціального.
3.4 Уже в в перші десятиліття ХІХ ст. були підготовлені умови до руйнування
механістичної картини світу. Цьому, перш за все, сприяли три великі відкриття:
створення клітинної теорії, відкриття закону збереження і перетворення енергії,
розробка Дарвіним еволюційної теорії. Кінець ХІХ, початок ХХ ст. століття
характеризувались революційними відкриттями в багатьох галузях науки, що призвели
до зміни картини світу: відкриття променів Рентгена, радіактивності (Беккерель),
електрона (Дж. Томсон) радію (М. і П. Кюрі); створення квантової теорії (Планк),
теорії відносності (Енштейн), квантової механіки (Шредінгер, Гейзенберг, Борн).
Фундаментальні зміни в уявленнях про матерію, простір, час, причинність
вимагали формування нових філософсько-методологічних підходів. Вони базувались
перш за все на квантово-механічному описуванні реальності. Їх можна сформулювати
таким чином:
1. Нерозривність об'єкта і суб'єкта пізнання, залежність знання від методів і
засобів, які використовують для його отримання. Процедура спостереження,
свідомість спостерігача разом з вимірювальною процедурою створюють
„фізичну реальність” об’єктів.
2. Визнання важливості процедури розуміння та інтерпретації у всіх пізнавальних
актах.
3. Поширення ідеї єдності природи та незворотності природних процесів,
підвищення ролі цілісного і субстанційного підходів.
4. Формування нового образу детермінізму і його “ядра” — причинності. Визнання
існування нового класу теорій − статистичних, які включають вірогідність,
невизначеність, неоднозначність.
5. Визначальне значення статистичних закономірностей по відношенню до
динамічних.
6. Визнання суперечності як суттєвої характеристики об'єктів природознавства і як
принципу їх пізнання.
7. Витіснення метафізичного стилю мислення діалектичним.
8. Зміна уявлення про виникнення наукової теорії. Наукові дослідження у
квантовій фізиці виявили обмеженість спрощеного підходу до побудови теорії
як простого індуктивного узагальнення досвіду. Теорія може будуватись за
рахунок побудови гіпотетичних моделей, які потім огрунтовуються досвідом.
23