Page 57 - 6225

фонетичних позиціях (початку, середини, кінця слова): більша
варіативність у російській мові пов’язана з якісною і
кількісною редукцією голосних і нейтралізацією приголосних,
і одноманітна (скоріше стилістична) якісна редукція в
англійській і романських мовах, що відображає, в свою чергу,
аглютинативні тенденції морфологічної будови слова цих мов.

6. Типологія складів у совах світу
Більшість мов характеризується фонетичними
ознаками складовості, тобто в них звукові ланцюжки
однозначно діляться на склади. Однак є мови, де поділ слів на
склади викликає труднощі, пов’язані з варіативністю
складоподілу (українська, російська тощо).
У більшості мов світу склад — суто фонетична (не
змістова) одиниця.
Для визначення специфіки складу в певній мові
зіставляють типи і структуру складів. Розрізняють чотири
типи складів: 1) відкритий неприкритий (V): укр. і
(сполучник), у, о (прийменники); англ. are [а:] «є», eye [аі]
«око»; 2) закритий прикритий (CVC): укр. сад, кіт; англ. hat
[hæt] «капелюх», top [top] «вершина»; 3) відкритий прикритий
(CV): укр. на, те, до; англ. far [fa:] «далеко», day [dei] «день»;
4) закритий неприкритий (VC): укр. ар, ось, от; англ. is [iz]
«є», ice [ais] «лід», arm [a:m]«рука». В українській мові
переважають відкриті та прикриті склади (го-ло-ва, мо-ло-да,
пе-ре-по-чи-ти, ву-ли-ця, ві- тчи-зна).
Для визначення типу структури складу
використовують такі критерії:
1) який звук (голосний чи приголосний) є
складотворним;
2) яка кількість приголосних знаходиться перед
складотворним звуком;
3) яка кількість приголосних знаходиться після
складотворного звука.
На основі першого критерію виділяють два типи мов:
мови, в яких складотворним виступає тільки голосний
(українська, російська, білоруська, польська, болгарська та ін.)
і мови, в яких складотворним виступає не лише голосний, а й

57