Page 56 - 6225

4) асиміляція - артикуляційне уподібнення звуків одного
типу в потоці мовлення в межах слова або
словосполучення (кожній мові притаманний свій набір
правил асиміляції. Так, українській мові властива
асиміляція за дзвінкістю (боротьба [бород’ба]),
російській мові — за дзвінкістю і глухістю (просьба
[проз’ба], лодка [лотка]). Тільки для слов’янських мов
характерна асиміляція за твердістю/ м’якістю. В
українській мові на відміну від російської майже немає
асиміляції за глухістю. В англійській мові на відміну
від української та інших слов’янських, де асиміляція
обов’язкова для всіх випадків збігу приголосних у
слові, асиміляція за дзвінкістю/глухістю і за місцем і
способом творення трапляється лише в
словосполученнях або на стику слів (what’s [wots],
newspaper ['nju s pe pə]), а також в іменникових
закінченнях множини й дієслівних закінченнях третьої
особи Present indefinite -s, яке після дзвінких
приголосних звучить як [z], а після глухих як [s]: dogs
[dogz] «собаки», reads [ri:dz] «читає», але cats [kasts]
«коти», works [wo:ks] «працює»),
5) дисиміляція та ін.
А. В. Широкова, пов’язавши фонологічні особливості з
типом мов, а саме синтетизмом й аналітизмом, дійшла таких
висновків:
1) в аналітичних мовах немає корелятивних ознак у
приголосних фонемах (синтетичні мови мають
глухість/дзвінкість , твердість/м’ якість);
2) відсутність корелятивних ознак, які
супроводжуються процесом нейтралізації у слабких позиціях,
вказує на слабку варіативність фонем в аналітичних мовах
(англійській і романських). Там, де бідна морфологія, там
рідко бувають регулярні позиційні чергування фонем;
3) слабка варіативність фонем в аналітичних мовах
пов’язана з неможливістю чіткого визначення меж слів (у
російській мові сигналом кінця слова є оглушення);
4) відмінність синтетичних і аналітичних мов на
фонологічному рівні виявляється в чергуванні звуків у різних

56