Page 55 - 6225

У мовленні представники фонем (звуки) можуть
зазнавати різних змін залежно від позиції в слові і від сусідніх
звуків. До таких змін належать:
1) редукція голосних (для російської й англійської мов
характерна редукція голосних, однак позиції, в яких
голосні редукуються, різні: у російській мові
найслабшою позицією є другий перед наголошеним
склад і всі після наголошеного. В англійській мові
максимально редукується перший перед наголошеним
склад. Якщо в англійській мові всі голосні можуть
піддаватися якісній редукції (змінювати свій тембр,
що призводить до нейтралізації фонем), то в
російській мові якісна редукція характерна для фонем
<а>, <о>, <е>, а для фонем <у> та <и> тільки кількісна
(фонема втрачає в силі й тривалості, але своєї якості,
тобто тембру, не змінює). В українській мові редукція
голосних — явище непоширене. Для німецької мови
характерна кількісна редукція, яка найяскравіше
виявляється в довгих голосних, що реалізуються в
ненаголошеній позиції. Редукція в німецькій мові
ніколи не призводить до нейтралізації (тембр
ненаголошених голосних такий самий, як і
наголошених),
2) оглушення приголосних у кінці слова (спостерігається
в російській, польській, німецькій, туркменській та
багатьох інших мовах: рос. дуб [дуп], нім. Bund [bunt]
«союз», Zug [zuk] «поїзд», Rad [rat] «колесо». Для
української й англійської мов цей процес не
характерний),
3) акомодація (явище акомодації, тобто комбінаторна
зміна, яка полягає в частковому пристосуванні
артикуляції суміжних приголосної й голосної,
поширене в українській та інших слов’янських мовах.
Після м’яких і між м’якими приголосними звуки
заднього ряду стають більш передніми: укр. сад [сад]
— сядь [с’ад’], рос. мат [мат] – мять [м’äт’]. В
англійській мові явища акомодації майже немає),

55