Page 58 - 6225
P. 58

приголосний  (сербська,  хорватська,  чеська,  словацька,
                            англійська (з тою, однак, різницею, що склади другого типу
                            знаходяться тільки в ненаголошеній позиції) та інші мови).
                                   У  слов’янських  мовах  другого  типу  складотворними
                            виступають сонанти [г], [1], [m]. Див. чеськ. ulk  «вовк»,  prst
                            «палець».  В  англійській  мові  є  склади,  в  яких  наявні  тільки
                            приголосні.  Вони  трапляються  лише  в  кінці  слів,  але  на
                            відміну  від  згаданих  слов’янських  мов  складотворним
                            виступає  не  [г],  а  сонанти  [1]  і  [n],  зрідка  [m].  Серед  них
                            виділяють  такі  типи:  1)  СС  (pencil  ['pen-sl]  «олівець»,  table
                            ['tei-bl]  «стіл»);  2)  CCC  (servant  ['s  -v(ə)nt  «слуга»)  і  3)
                            CCCC (students ['st(j)u -d(ə)nts] «студенти»).
                                   Ще  більше  різняться  мови  за  критерієм  кількості
                            приголосних  перед  і  після  складотворного  складу.  Так,  в
                            українській  мові  може  бути  від  одного  до  чотирьох
                            приголосних,  тобто  склади  можуть  мати  вигляд  CV,  CCV,
                            CCCV,  CCCCV  (ти,  сто,  скло,  Бре-стський).  В  англійській
                            мові  перед  складотворним  може  бути  не  більше  трьох
                            приголосних, при цьому існують обмеження у сполучуваності
                            звуків на відміну від української мови.
                                   За  третім  критерієм  (кількість  приголосних  після
                            складотворчого) різняться, наприклад, українська й англійська
                            мови. Якщо в українській мові не може бути більше чотирьох
                            приголосних,  то  в  англійській  їх  п’ять  або  шість:  minstrels
                            ['min-strlz] «міністрель; музикант; поет».
                                   Крім  кількісних,  існують  ще  якісні  відмінності.  В
                            українській  і  російській  мовах  можлива  низхідно-висхідна
                            звучність кінцевого складу (укр. боязнь, приязнь, метр, фетр,
                            рос.  казнь,  хитр  тощо),  а  в  німецькій  мові  можлива  лише
                            висхідно-низхідна: в кінці складу можливі тільки сполучення
                            [rk], [lp], [n ], а не [kr], [pl], [ n].
                                   Щодо  частотності  певних  типів  складів,  то  в
                            англійській мові найпоширеніші тип CVC (80%) і тип CV; в
                            українській  мові  —  тип  CCVC  (стіл,  грязь,  став,  зрив,  злив,
                            смак), CVC (сад, дім, риб, дат, ряд) і CVCC (міст, серп, жарт,
                            варт).  Отже,  англійська  мова  характеризується  великим
                            скупченням  приголосних  після  складотворчого,  а  українська
                            — перед складотворчим.














                                                               58
   53   54   55   56   57   58   59   60   61   62   63