Page 59 - 6225

7. Суперсегментні заасоби
До суперсегментних (лат. super— над і segmentum —
відрізок) засобів належать просодичні засоби, тобто наголос
та інтонація.
Наголос. Це виділення в мовленні певного складу в
послідовності інших складів за допомогою фонетичних
засобів. У зіставному мовознавстві для виявлення
своєрідності наголосу порівнюваних мов використовують
чотири критерії: природа наголосу, місце наголосу в слові,
якість наголосу і функція наголосу. Ці критерії дають
достатньо об’єктивні дані для досягнення зазначеної мети.
За своєю природою наголос може бути силовим, або
динамічним, еспіраторним (визначається силою видиху
струменя повітря); музикальним, або мелодійним, тонічним
(пов’язаним із висотою тону); кількісним, або довготним,
квантитативним (визначається тривалістю звучання). За цією
ознакою наголосу виділяють акцентні й тональні мови. В
акцентних мовах як просодичний засіб використовується
динамічний або квантитативний наголос. Сюди належить
більшість індоєвропейських мов. У тональних мовах
просодичним засобом виступає тон. Музикальний (тонічний)
наголос властивий норвезькій, шведській, литовській,
латиській, словенській, сербській, хорватській, японській,
давньогрецькій, санскритській мовам.
Звичайно в мовах поєднуються ознаки всіх перелічених
типів наголосу, але значення їх буває різним.
Російський наголос є динамічним і квантитативним.
Український наголос також характеризується як динамічний у
своїй основі, але з додаванням часокількісного та тонічного
компонентів. Що стосується німецької й англійської мов, то в
них нема взаємнооднозначної відповідності довготи і сили, бо
в наголошеному складі трапляються довгі й короткі голосні.
Існують також мови, які не мають ні тону, ні наголосу.
їх називають анакцентними. До них належать передусім
палеоазійські сингармонічні мови монгольські й тюркські
(можливо, не всі).

59