Page 62 - 6225

розповідь, оклик тощо), розрізняє частини висловлення
відповідно до їх смислової важливості, оформлює
висловлення в єдине ціле, одночасно розчленовуючи його на
синтагми, виражає конкретні емоції, розкриває підтекст
висловлення, характеризує мовця і ситуацію спілкування.
Якщо порівняти інтонацію української та англійської
мов, то можна виявити, що в обох цих мовах є синтагми з
понижуючою шкалою з низхідним завершенням (розповідні,
спонукальні, окличні, а також питальні речення, які
починаються з питальних слів (Настала довгождана весна.
I’m going to the cinema. What do you do?), з висхідним
завершенням (перша частина складнопідрядних речень,
загальні питання, які починаються з допоміжних дієслів: Він
сказав, що скоро повернеться; І hope you will be careful; Did
you have a good time?) і з рівним завершенням (слова автора
після прямої мови: «Будь обережний», — просила мати;
«You’re quite right», said the teacher). Тільки в українській мові
є синтагми з підвищуючою шкалою з висхідним завершенням
(більшість типів питальних речень: Поїзд із Києва прибув?
Хіба ти цього не знаєш? А ви?) і з низхідним завершенням
(речення з альтернативним сполучником чи і з перечислениям:
Ви залишаєтесь чи йдете додому? Подивіться, скільки
літаків: один, два, три, чотири, п’ять.).
На сучасному етапі добре досліджено інтонацію
слов’янських мов, а також зроблено спробу зіставити
інтонаційні структури російської та французької мов.

Список рекомендованої літератури

Korunets I. V. Contrastive Typology of the English and
Ukrainian Languages. — Вінниця, 2003. — С. 35—111.
Аракин В. Д. Сравнительная типология английского и
русского языков. — Л., 1979. — С. 68—98.
Гак В. Г. Сопоставительная типология французского и
русского языков. — М., 1989. — С. 33—63, 65—69.
Жлуктенко Ю. О. Порівняльна граматика української
та англійської мов. — Κ., 1960. — C. 7—33.

62