Page 44 - 6225

базі єдиної граматичної теорії, на основі одного й того самого
методу, за однією моделлю, з використанням однакової
техніки й одного й того самого поняттєвого апарату.
2. Встановлення зіставлюваності на різних рівнях
(точки відліку при зіставленні). Суть зіставного вивчення
можна визначити як системно-функціональне зіставлення
ізофункціональних одиниць незалежно від того, до якого
рівня мовної системи вони належать. Процедура зіставлення
ґрунтується на єдиному принципі: зіставлювані об’єкти
розглядають як функціональні системи, порівняння яких
здійснюється на основі ознак, релевантних для внутрішньої
організації і функціонування цих систем. Описуються не
просто одиниці, конструкції тощо, а їх функції. Якщо дві мови
не можуть бути описані за однією моделлю, то шукають
еталон порівняння, який би поєднував ознаки аналізованих
одиниць обох мов.
Мета зіставного аналізу — встановлення
співвідношення між мовними явищами, відповідностей, або
кореспонденцій. Відповідність різномовних явищ
визначається на основі спільної певної їхньої ознаки.
Елементи різних мов, що перебувають у певному відношенні
до даної ознаки, вважаються компарабельними. Ті явища обох
мов, які не є компарабельними і не складають відповідності,
вивчати цим методом неможливо.
Зіставна характеристика співвідносних міжмовних
одиниць (корелятів) зводиться до встановлення відповідності
(аналогії) і відмінності (контрасту).
3. Контрастивні спостереження (висновки). Це
завершальний етап зіставного аналізу.

6. Використання інших методів у зіставних
дослідженнях
У зіставному мовознавстві використовуються майже
всі лінгвістичні методи.
Компонентний аналіз. Він ефективний у зіставленні
лексико-семантичних і граматичних систем» Вважають, що
компоненти (семи), як і фонологічні диференційні ознаки, є
універсальними, не залежними від конкретної семантичної

44