Page 40 - 6225

На думку В. Г. Гака, існує три головні основи для
порівняння: 1) одна з зіставлюваних мов; 2) сконструйована
індуктивно на основі зіставлюваних мов мова-еталон, яка має
всі значення, що реалізуються хоча б в одній із них; 3)
абсолютна мова-еталон, що містить категорії форм і значень,
виявлених дедуктивно.
За сферою (широтою) використання розрізняють
мінімальну мову-еталон (її можна застосувати в дослідженні
обмеженої кількості мов) і максимальну (має відносно
необмежене застосування і здатна визначати лінгвістичні
універсали). За характером структурної організації і змістовим
наповненням виокремлюють анкетні та редукційні мови-
еталони.
У значенні «мова-еталон» часто використовують сино-
німічний термін tertium comparationis «третій член порів-
няння», або основа зіставлення. Ці терміни є ширшими,
оскільки охоплюють не тільки природну чи штучно
сконструйовану мову, а й вужчі, конкретніші об’єкти як
основу порівняння, наприклад якусь поняттєву категорію
(причинність, посесивність, модальність, збірність,
детермінація, зворотність тощо). Їх часто не зовсім коректно
називають мовою-еталоном, однак це не мова, а лише основа
порівняння, третій член, поняття, на основі якого
простежуються способи його вираження в зіставлюваних
мовах. У подібних випадках слід використовувати терміни
основа порівняння, або tertium comparationis. Так, еталонний
характер має поняття семантичного поля і пов’язане з ним
поняття семантичного множника — семи (для лексики), а
також поняття функціонально-семантичного поля (для
системи мови в цілому).
Отже, основа порівняння може варіюватися залежно
від того, що досліджується, — мова загалом, певний її рівень,
функціонально-семантичне поле тощо.
Як tertium comparationis у зіставленні мов можуть
виступати окремі концепти (такі дослідження широко
практикуються), пропозиції (семантичні інваріанти, спільні
для всіх членів модальної і комунікативної парадигм речень і
похідних від них конструкцій), моделі ситуацій і цілісних

40