Page 39 - 6225

2. Проблема мови-еталона порівняння (tertium
comparationis)
Ефективність контрастивного аналізу залежить від
вдало вибраного еталона (основи порівняння, спільного
знаменника), на основі якого визначається реалізація певної
ознаки. Тому дослідники-контрастивісти вважають, що для
цього необхідна особлива метамова. Метамова, як правило, не
відображає жодної з реально наявних мовних систем, а втілює
в собі якийсь ідеальний тип, що служить інструментом
порівняння реальних систем. Така метамова повинна мати
імена всіх одиниць і властивостей мов — об’єктів
дослідження (у ній мають бути представлені універсальні
властивості всіх мов), вираження для різних характеристик
цих мов і бути зручною для зіставлення з усіма мовами. В
ідеалі метамова має бути універсальною для порівняння
систем різних мов (відомих і невідомих).
На практиці в ролі метамови найчастіше
використовують одну з мов (порівнювану або якусь третю).
Наприклад, при зіставленні англійської та української мов
можна відштовхуватися від обох. Зіставний опис при цьому
буде значно різнитися. Якщо взяти англійську мову за основу,
то важливо буде з’ясувати, які засоби має українська мова для
передавання значень англійських артиклів. Якщо
відштовхуватися від української мови, то необхідно з’ясувати,
як в англійській мові передаються значення українських видо-
вих форм дієслова. Отже, зіставлення з якоюсь мовою, умовно
прийнятою за еталон, не має абсолютного характеру і дає
відносні результати, які не завжди є надійною підставою для
висновків.
Інколи в ролі мови-еталона використовують якусь
реальну третю мову. Так, угорський мовознавець К. Керестеш
у дослідженні англійських прийменників і угорських
післяйменників обрав як еталон для порівняння латинську
мову. Б. А. Успенський у ролі мови-еталона пропонує
розглядати ізолятивні (в його термінології — аморфні) мови,
які, на його думку, мають найпростішу структуру і в яких
чітко і послідовно виражені для всіх мов інваріантні значення.

39