Page 18 - 6225

виявленням сукупності спільних рис, що
характеризують усі мови світу, тобто спільні
властивості, спільні зміни, спільні процеси у мовах
незалежно від їх генетичної природи) і конкретна
(досліджує проблеми вужчого характеру, тобто
типологічні характеристики однієї мови або
обмеженої групи мов);
2. щодо рівнів мови в лінгвістичній типології:
фонетична (у ній виділяють як окремі підрозділи
суперсегментну типологію, предметом якої є зіставне
вивчення інтонації, тону, наголосу, і символічну
типологію, яка досліджує звукосимволізм),
фонологічна, морфологічна, синтаксична та ін.;
3. залежно від кількості розглядуваних мов:
універсальна (намагається охопити всі мови світу) і
спеціальна (розглядає конкретні мови);
4. з огляду на спрямування дослідження на виявлення
структурних чи функціональних рис мов:
структурна (вивчає внутрішню організацію мови як
системи) і функціональну (розглядає мови і мовні
явища крізь призму функцій і сфер уживання).
Структурну типологію залежно від напряму
дослідження поділяють на формальну і контенсивну.
Формальна типологія орієнтується тільки на план
вираження, а контенсивна (змістова, семантична) —
на семантичні категорії мови і способи їх вираження;
5. за метою дослідження: інвентаризаційна (предметом
є констатація структурних подібностей і відмінностей
між мовами), імплікаційна (інтерпретує системи мов
у плані сумісності/несумісності структурних
характеристик і в плані переважання певних рис) і
таксономічна (здійснює класифікацію мов за
певними типами).
6. віднесення мов до певного типу: на основі
інвентаризаційно-типологічних даних –
фрагментарна типологія (subsystem typology); на
основі імплікаційно-типологічних даних —
цільносистемна типологія (whole-system typology). Г.

18