Page 20 - 6225

дивергенції прамовного стану; ареального — структурні й
матеріальні елементи, набуті мовами в процесі їх
конвергенції, типологічного — структурні й матеріальні
елементи мовного ізоморфізму, незалежні від процесів
дивергенції чи конвергенції і зумовлені належністю мов до
особливих типологічних класів. Типологічно однорідними
бувають і генетично віддалені мови.
Типологічна класифікація, на відміну від генеалогічної,
не має конкретного зв’язку з історією. Вона є умовною:
залежно від критерію чи сукупності критеріїв вона дає різні
результати. Наприклад, якщо за основу взяти лабіалізацію
голосних, то французьку і німецьку мови віднесуть до одного
класу, а англійську й італійську — до іншого. У типологічній
класифікації кількість груп мов і їх склад буде різним залежно
від кількості і певного вибору мовних фактів, використаних
для зіставлення.

2. Типологія і зіставне мовознавство
Уперше спробу визначити співвідношення зіставного
мовознавства і типології здійснив В. Скалічка. На його думку,
типологія бере за основу порівняння окремі компоненти
системи, але вивчає їх у всіх мовах або в якомога ширшій
спільності мов. Зіставна лінгвістика порівнює тільки дві мови,
але за всіма елементами системи. Однак такий погляд на
розмежування типології і зіставного мовознавства не був
підтриманий мовознавцями. Так, В. Г. Гак вважає, що
завдання типології — встановлення мовного типу для
подальшої класифікації мов і виявлення того, як узагалі може
бути влаштована, упорядкована мова. Завдання зіставної
лінгвістики вужче: вона порівнює факти двох чи кількох мов
із метою виявлення збігів і розбіжностей. В. П. Нерознак
відмінність між зіставним мовознавством і типологією вбачає
в тому, що на відміну від типології контрастивна лінгвістика
здійснює попарне зіставлення мовних систем на всіх рівнях
незалежно від генетичної чи типологічної належності
зіставлюваних мов із метою виявлення їх структурних і
функціональних особливостей, подібностей і відмінностей
(контрастів).

20