Page 17 - 6225

вважають типологію передусім класифікаційною наукою:
розділом мовознавства, який досліджує принципи й
опрацьовує способи класифікації мов. Згідно з таким
визначенням типологія акцентує на спільному в різних мовах.
Є широке і вузьке розуміння типології. У широкому
розумінні типологія мови — це сфера мовознавства, яка
порівнює мови з метою виявлення загальних закономірностей
мовної будови. Саме так інтерпретують типологію
представники Празької лінгвістичної школи. На їхню думку,
типологія враховує загальну структуру мови: уникаючи
звернення до ізольованих рис подібності і відмінності,
типологія розглядає всі особливості мови в їх ієрархії. Вузьке
тлумачення типології обмежується характеристикою будови
певних мов чи окремої мови і навіть окремих її рівнів
(М. И. Лекомцева, М. В. Раевский).
Незважаючи на розбіжність у трактуванні типології, в
усіх її інтерпретаціях спільним є порівняльне вивчення
структурних і функціональних властивостей мов. Це дає змогу
виявити структурну спільність певних сукупностей мов і на
цій основі створити їх типологічну класифікацію, а також
вивчити специфіку мов на тлі тих спільних рис, що властиві
певній групі мов або всім мовам.
Метою типологічних досліджень є: ідентифікувати і
класифікувати відповідно до спільних і відмінних ознак
досліджувані явища; визначити ізоморфні та ало- морфні
ознаки в зіставлюваних мовах; встановити на основі
ізоморфних рис типові мовні структури і типи мов;
представити на основі отриманих даних реальну наукову
класифікацію мов світу. З урахуванням різних розумінь
типології сформульовано її визначення.
Мовна типологія (грец. typos — форма, зразок і logos
— слово, вчення) порівняльне вивчення структурних і
функціональних властивостей мов незалежно від характеру
генетичних відношень між ними.
На сучасному етапі виокремилося кілька різновидів
типології:
1. залежно від обсягу досліджуваного матеріалу:
загальна (вивчає найзагальніші проблеми, пов’язані з

17