Page 128 - 6225
P. 128

асоціації. Особливо це стосується фонової лексики (лексика з
                            національним  асоціативним  ореолом).  Національні  асоціації,
                            пов’язані  з  певними  словами,  входять  до  національно-
                            культурного компонента значення. Вони є неповторними для
                            кожної мови, однак не фіксуються у тлумачних і перекладних
                            словниках.    Їх    поділяють    на    асоціації,   пов’язані   з
                            внутрішньомовними чинниками, такими, як внутрішня форма
                            слова,  вплив  переносних  значень,  входження  слова  в  певні
                            словотвірні парадигми, звукові зближення тощо (їх називають
                            мотиваційними  асоціаціями),  та  асоціації,  пов’язані  з
                            національно-культурним        контекстом      у    найширшому
                            розумінні.  Хоч  вони  належать  до  периферії  семантичної
                            структури     слова,    однак    є    дуже    важливими      для
                            міжкультурного      спілкування,     оскільки    часто    стають
                            причиною перешкод у міжкультурній комунікації. Наприклад,
                            для  іноземця  українські  слова  верба,  тополя,  явір  —  назви
                            дерев, а калина  —  рослина у вигляді куща. Для українців ці
                            слова передають значно ширшу і глибшу інформацію, позаяк
                            мають  символічне  значення,  що  засвідчено  їх  уживанням  в
                            українському  фольклорі та поезії: «На вгороді верба рясна»,
                            «Ой, вербо, вербо, де ти зросла...».
                                   Фонова      лексика    часто    стає    перешкодою       у
                            міжкультурній  комунікації.  Наприклад,  слову  молоко  у
                            в’єтнамській  мові  відповідає  сайя.  Однак  ці  слова  не  є
                            відповідниками  з  функціонального  погляду,  з  погляду
                            семантичної  адекватності  та  відповідності  фоновим  знанням
                            мовців. У реченні Він уранці випивав склянку молока і йшов на
                            роботу  функціональним  еквівалентом  слова  молоко  буде
                            в’єтнамське суйа «чай» (в’єтнамці не п’ють молока).
                                   Ще  яскравіше  національні  асоціації  і,  відповідно,
                            національно-мовні  картини  світу  виявляються  у  словах-
                            символах.  Слово-символ,  за  висловом  Ю.  Лотмана,  є
                            своєрідним  згорнутим  текстом.  Воно  сконденсовано  містить
                            великі сюжети, зафіксовані в пам’яті людей. Символ — явище
                            специфічно  національне.  Семантика  символу  виявляється
                            лише в контексті світоглядної традиції певного народу, через
                            що символ не може декодувати носій іншої культури. Процес
                            створення  символу  тісно  пов’язаний  із  співвідношенням  у














                                                              128
   123   124   125   126   127   128   129   130   131   132   133