Page 125 - 6225

Найпоширенішою і найефективнішою в дослідженні
лексичної семантики є методика компонентного аналізу, яка
застосовується як до окремих лексем, так і до синонімічних
рядів, гіперо-гіпонімічних і лексико-семантичних груп і полів.
Спочатку визначається обсяг цих рядів, груп, полів (кількість
лексем, що до них входять). Відтак на основі компонентного
аналізу (компоненти виявляються всередині семантичних
полів) встановлюються семантичні відмінності між
елементами цих об’єднань у кожній із мов і зіставляються
результати.
Для того щоб встановити семний склад слова і виявити
розбіжності в семному складі слів-відповідників,
використовують не тільки сполучуваність, а й контексти
вживань слова і навіть похідні від аналізованих слів утворення
(деривати).
Крім наведених вище методик лексико-семантичного
поля, компонентного й дистрибутивного аналізів, у зіставній
лексикології використовують ще психолінгвістичні
експерименти (вільні й цілеспрямовані), статистичні методи
(останні допомагають виявити певні тенденції як на рівні
системи, так і на рівні мовлення).

2. Семантичний обсяг слів. Гіперо-гіпонімія
Слово — основна одиниця контрастивної лексикології.
Саме в слові «органічно переплелися всі види й аспекти
значення: речове й граматичне, денотативне й сигніфікативне,
синтагматичне й парадигматичне, фонетичне й прагматичне»
[Плотников 1984: 75].
Значення слова — це зміст, створюваний у конкретній
мові на основі наявних у ній опозицій у лексико-семантичній
системі. Значення в принципі неперекладні. Смисл — це
актуалізоване значення. На відміну від значення смисл не є
статичним, він не визначається в лінгвістичних термінах, а
розпливається в глибинах індивідуального буття і
неповторності конкретної ситуації.
Виходячи з цих положень, можна констатувати, що
ідентичність значень у різних мовах — це скоріше виняток,
ніж норма. Повний збіг значення стосується лише власних

125