Page 123 - 6225

зв’язки і відношення між лексичними одиницями кожної
зіставлюваної мови — парадигматичні (внутрішньослівні,
синонімічні, антонімічні, гіперо-гіпонімічні й міжпольові);
синтагматичні (уточнюють і об’єктивізують результати
парадигматичного вивчення); епідигматичні (не лише
уточнюють перші два аспекти, а й найбільшою мірою здатні
вивести дослідника на ономасіологічний і прагматичний рівні
(внутрішня форма слова як мотивувальна спадщина, що по-
різному представлена в семантиці слова).
Принцип системності має бути основним у
контрастивних лексико-семантичних студіях. Без урахування
системних зв’язків та ієрархічних відношень на всіх рівнях
аналі’зу (семному, семемному, лексемному, лексико-
семантичних груп і лексико-семантичних полів) не можливий
адекватний опис лексико-семантичної системи зіставлюваних
мов, бо лиш значеннєвість мовної одиниці, яка зумовлюється
її місцем у лексико-семантичній системі, є основною
категорією контрастивних досліджень.
З огляду на принцип системності зіставлення
ізольованих лексем не може бути продуктивним. Оскільки
значення слова зумовлюється певною мірою його місцем у
лексико-семантичній системі, то зіставлятися повинні
парадигматичні об’єднання — синонімічні, антонімічні,
гіперо-гіпонімічні, а також лексико-семантичні групи й поля.
Зіставляючи лексико-семантичні парадигми, легко можна
виявити квантитативні відмінності їхніх складових елементів,
що завжди сигналізує про якісні відмінності між цими
лексичними об’єднаннями.
Головною причиною відмінності лексико-семантичних
систем різних мов є своєрідність дискретизації світу, що
відображає неоднаковий спосіб його пізнання і є
найголовнішою ознакою самобутності лексико-семантичної
системи кожної мови. Факти неоднакового членування світу
понять у різних мовах привернули до себе увагу давно і
наведені в багатьох дослідженнях із контрастивної
лінгвістики. Хрестоматійною стала ілюстрація цього
положення двочленним поділом кінцівок людини в
слов’янських мовах (рука, нога) і чотиричленним у

123