Page 124 - 6225

германських і романських мовах (англ. hand «кисть руки»,
arm «рука від кисті до плеча», foot «ступня ноги», leg «нога до
ступні»).
Виявити відмінності в мовній дискретизації світу легко
шляхом зіставлення лексико-семантичних полів
досліджуваних мов. Лексико-семантичне поле — сукупність
парадигматично пов’язаних лексичних одиниць, які об’єднані
спільністю змісту (іноді й спільністю формальних показників)
і відображають поняттєву, предметну й функціональну
подібність позначуваних явищ. Воно характеризується такими
основними властивостями: зв’язком слів або їх окремих
значень, системним характером цих зв’язків,
взаємозалежністю і взаємовизначеністю лексичних одиниць,
відносною автономністю, безперервністю позначення його
смислового простору, взаємозв’язком з іншими полями у
межах усього словника.
Ідея про зіставне дослідження різних полів шляхом
членування одного й того самого поля на їх складові
семантичні елементи (тепер для цього вживається термін
семантичне картування) бере початок у перших роботах про
мовні поля Й. Тріра. Теоретичні принципи зіставного
дослідження семантичних полів у різних мовах були
опрацьовані О. Духачеком.
Зіставлення лексико-семантичних полів передбачає
певну послідовність. К. Джеймс пропонує таку послідовність
операцій: 1) вибір поля для обмеження контрастивного
аналізу; 2) аналіз одиниць поля, який повинен ґрунтуватися на
суто семантичних властивостях; єдино допустима
синтаксична інформація має виступати у формі тверджень про
обмеження сполучуваності, властивої окремим лексичним
одиницям; 3) характеристика типів відношень, у які
вступають між собою лексичні одиниці в межах поля.
Зіставний аналіз лексико-семантичних систем, як і
інших рівнів мови, може здійснюватися від форми до змісту
(семасіологічний підхід) і від змісту до форми
(ономасіологічний підхід). Використання підходу залежить
від мети, яку ставить перед собою дослідник.

124