Page 119 - 6225
P. 119

3.4.  Вираження  заперечення  (заперечні  речення).
                            Заперечення є однією з властивих усім мовам світу вихідних,
                            семантично нерозкладних смислових категорій.
                                   Заперечні речення — це речення з запереченням, тобто
                            елементом  значення  речення,  який  вказує,  що  встановлений
                            між  компонентами  зв’язок  реально  не  існує  або  відповідне
                            стверджувальне речення відкидається мовцем як хибне.
                                   Розрізняють  загальнозаперечні  й  частковозаперечні
                            речення.  У  загальнозаперечних  реченнях  заперечення  стоїть
                            перед  присудком  (Він  не  любив  пустощі),  і  таким  чином
                            здійснюється  повне  заперечення.  У  частковозаперечних
                            реченнях  заперечна  частка  стоїть  перед  будь-яким  іншим
                            членом речення (Не кожному дано талант), і в такий спосіб
                            заперечується тільки частина якогось факту.
                                   Стосовно     загальнозаперечних      речень    усі   мови
                            поділяють     на     мононегативні      й    полінегативні.    У
                            мононегативних  мовах  (англійській,  німецькій  та  ін.)  у
                            синтаксичній  конструкції  можливе  тільки  одне  заперечення:
                            англ.  I  never  met  her  «Я  ніколи  не  зустрічався  з  нею»,
                            буквально  Я  ніколи  зустрічав  її;  нім.  Niemand  besucht  mich
                            «Ніхто не відвідує мене», буквально Ніхто відвідує мене.
                                   У  полінегативних  мовах  в  одній  синтаксичній
                            конструкції  вживається  кілька  заперечних  елементів.  Так,  в
                            українській  мові  (як  і  в  російській  та  інших  слов’янських),
                            незважаючи  на  наявність  заперечення  в  займенниках  і
                            прислівниках з ні- (ніхто, ніщо, ніде, ніскільки, ніякий тощо), а
                            також  заперечного  займенника  жодний  (жоден),  необхідне
                            ще  й  заперечення  не  перед  предикатом  (Ніхто  не  приходив;
                            Ніщо не тривожить; Ніскільки не сумніваюся). У цих мовах в
                            одній  синтаксичній  конструкції  можливі  навіть  три
                            заперечення (Нікому нема до нас ніякого діла).
                                   Специфіка  кожної  з  мов  у  засобах  вираження
                            заперечення найяскравіше виступає на лексичному рівні.
                                   3.5.  Habeo-  і  esse-конструкції.  Мови  світу  різняться
                            синтаксичними  конструкціями,  які  служать  для  вираження
                            значення  «мати,  володіти».  Такі  конструкції  називаються
                            посесивними. За цими конструкціями мови поділяють на дві
                            групи:  1)  мови,  в  яких  посесивна  конструкція  будується  з














                                                              119
   114   115   116   117   118   119   120   121   122   123   124