Page 117 - 6225

перше місце виноситься те, що емоційно важливіше); уточнює
зв’язки між членами речення; разом із інтонацією розрізняє
граматичні типи речень (питальне, розповідне, спонукальне).
3.3. Односкладні речення. Якщо двоскладні речення є
в усіх мовах і для більшості мов це основний вид речень, то
односкладні речення існують не в усіх мовах. Українська
мова, наприклад, багата на односкладні речення, а в
англійській мові їх кількість незначна. Для англійської мови
характерна тенденція до обов’язкової наявності в реченні
підмета, хоч би формального (It’s getting dark «Темніє»). Це
так зване тематичне представлення підмета: тема
повідомлення обов’язково виражається тематичним підметом,
причому означеному підмету надається перевага перед
неозначеним.
Для української мови характерні такі односкладні
речення:
1) узагальнено-особові з головним членом — дієсловом
— у другій особі однини (Гірко заробиш, солодко з’їси). В
англійській мові їм відповідають двоскладні речення з
підметами one, we, you (Here one could wander unseen «Тут
можна бродити непоміченим»);
2) безособові з головним членом — дієсловом — у
третій особі (Світає. Не спиться. Похолодніло. Темніє.
Запахло травою). Відповідником в англійській мові є
двоскладні речення з підметом it або зі структурою there +
дієслово-присудок + іменник (It was getting dark «Темніло»).
Суто українськими, неповторними є безособові речення з
головним членом, вираженим безособовими формами на -но, -
то. Їм в англійській мові також відповідають двоскладні
речення (Під білою березою козаченька вбито — Under the
white birch a Cossack was killed);
3) неозначено-особові з головним членом — дієсловом
— у третій особі множини (Про це розповіли мені недавно). В
англійській мові їм також відповідають двоскладні речення (I
was told «Мені сказали», буквально Я був сказаний);
4) інфінітивні речення, тобто односкладні речення з
головним членом, вираженим інфінітивом (Бути грозі;
Знадвору нічого не чути; Перемагать і жить);

117