Page 114 - 6225

Додаток. Як і в українській, так і в англійській мові
додаток є однокомпонентним. Відмінність лише в типі
зв’язку: в українській мові додаток керований, а в англійській
він прилягає до присудка. Виняток становлять особові
займенники в об’єктному відмінку (to kiss her «цілувати її», to
give him «дати йому» тощо), де, як і в українській мові, є
керування.
Означення. Основною функцією означень є уточнення
або пояснення підмета і додатка з погляду їх якості, кількості,
ознаки чи властивості. Означення разом з означуваними ними
членами речення утворюють атрибутивні сполучення.
Розглянуті вище типи атрибутивних словосполучень
відображають наявні в певній мові типи означень.
Обставини. Обставини відрізняються від інших членів
речення тим, що входять до складу речення як сторонні
вкраплення, приєднані до нього ззовні, оскільки від
валентності предиката вони не залежать. Характеризують
вони ціле речення. В українській і англійській мовах є два
типи обставин — однокомпонентні й двокомпонентні.
Специфіка вживання обставин в українській мові порівняно з
західноєвропейськими мовами полягає в тому, що в
українській мові в їхній функції превалюють прислівники і
споріднені з ними дієприслівники, а у французькій,
німецький, англійський мовах частіше іменники та
прикметники.
3.2. Порядок соів у реченні. Порядок слів, тобто певне
розташування слів у реченні, — важливий показник структури
мови, який тісно пов’язаний із морфологічною будовою мови.
Розрізняють такі типи порядку слів:
- прогресивний (означувальне слово йде за
означуваним) і регресивний (означувальне
слово передує означуваному);
- контактний (компоненти знаходяться поруч) і
дистантний (компоненти роз’єднані іншими
словами);
- вільний (слова легко міняють свої позиції у
висловленні) і зв’язаний, твердий (місце слів
суворо фіксоване);

114