Page 113 - 6225
P. 113

seventeen «Хлопчикові сімнадцять років»), яким в українській
                            мові  відповідають  односкладні  речення,  при  цьому  після
                            числівника  є  обов’язковим  слово  років  або  літ;  з  іменною
                            частиною — прислівниками away, in, out, down, up тощо (The
                            lesson  is  over  «Лекція  закінчилася»,  яким  в  українській  мові
                            відповідають  двоскладні  речення  з  присудком-дієсловом,
                            рідше дієприкметником, у минулому часі).
                                   3.1.  Члени  речення.  Члени  речення  як  виражені
                            повнозначними словами або словосполученнями структурно-
                            семантичні  компоненти  речення  за  своєю  структурою  і  за
                            граматичним  оформленням  у  мовах  не  збігаються.  Ступінь
                            неоднорідності  системи  членів  речення  різна  в  мовах
                            неоднорідних  типів.  Він  залежить  від  ступеня  роздільності
                            мовних  механізмів,  які  обслуговують  логічні,  семантичні  й
                            комунікативні функції речення.
                                   Зіставний  аналіз  членів  речення  в  різних  мовах
                            здійснюють  за  двома  критеріями:  1)  структурою  члена
                            речення (кожен член речення може бути представлений одним
                            словом  або  словосполученням;  з  огляду  на  це  розрізняють
                            однокомпонентні  і  двокомпонентні  члени  речення);  2)
                            синтаксичним       зв’язком      (узгодженням,      керуванням,
                            приляганням тощо).
                                   Підмет.  Для  підмета  характерні  такі  ознаки:
                            немаркована  форма  імені  (називний,  загальний  відмінок  для
                            індоєвропейських мов), узгодження (точніше — координація)
                            з присудком, певна синтаксична позиція (для мов із твердим
                            порядком  слів),  автономність  референції  (її  незалежність  від
                            референції інших іменних членів речення).
                                   Присудок.     У    мовах    із   розвинутою     системою
                            морфологічних класів частини мови, які виражають значення
                            динамічної  і  статичної  ознаки  (дієслова  та  прикметники),
                            призначені  для  виконання  функції  присудка,  яка  визначила
                            формування  не  тільки  їхньої  семантики,  але  і  їх
                            морфологічних категорій. Розрізняють дієслівний і складений
                            іменний (дієслово-зв’язка, + іменник, прикметник, числівник
                            тощо) присудки. У європейських мовах є простий дієслівний
                            присудок,  складений  іменний  і  дієслівний  присудок  і
                            складний (подвійний) присудок.














                                                              113
   108   109   110   111   112   113   114   115   116   117   118