Page 110 - 6225

залежний іменник» (a letter to the brother) і сполучення з
орудним відмінком (поїздка автобусом, прогулянка човном),
яким в англійській мові відповідають словосполучення
«головний іменник + by + залежний іменник» (а travel by bus
«подорож автобусом», a row by boat «плавання на човні»).
До атрибутивних типів, яких немає в українській мові,
належать нумеральні словосполучення типу room 10, page 20,
year 2005, May 5.
Об’єктні словосполучення. В українській мові
поширеним є тип об’єктно-постпозитивних словосполучень із
керуванням (читати книжку, провести канікули, вірити
другові, стукати олівцем, купити хліба). В англійській мові
подібні словосполучення рідкісні, тому що керування для
вираження об’єктного зв’язку майже не використовується.
Специфічними для англійської мови є об’єктні
словосполучення, в яких після дієслів зі значенням початку і
кінця дії, бажання тощо йде залежне слово, виражене
герундієм (to begin writing «почати писати», to start running
«почати бігти»).
Об’єктно-прийменникові словосполучення в
українській та англійській мовах мають подібну структуру,
тільки в українській мові наявне керування, а в англійській —
прилягання (чекати на новини — to wait for news, дивитися за
дітьми — to look after children).
Специфічним об’єктним словосполученням є
словосполучення типу I want him to return «Я хочу, щоб він
повернувся», буквально Я хочу йому повернути. Усі
компоненти таких словосполучень мають твердий порядок
слів, який не допускає позиційних варіантів. Перекладаються
такі словосполучення українською мовою у формі
складнопідрядних речень.
Повний збіг в українській та англійській мовах мають
лише словосполучення зі структурою «дієслово + дієслово у
формі інфінітива»: вирішити від’їхати — to deside to leave.
3. Місце залежного слова щодо головного. В
українській мові означувальне слово (прикметник,
присвійний, означальний, неозначений займенник,
порядковий числівник, дієприкметник) йдуть перед

110