Page 111 - 6225

означуваним словом (цікава, моя, якась, перша і т. д. книжка),
а іменник — після означуваного слова (книжка брата).
Залежний прикметник й присвійний займенник в англійській
мові можливі тільки в препозиції (a high mountain при
неможливості *а mountain high). Будь-який іменник, що стоїть
перед іншим іменником, утворює атрибутивне
словосполучення. Пор.: table tennis «настільний теніс» —
tennis table «тенісний стіл», wall stone «камінь зі стіни» —
stone wall «кам’яна стіна». Це стосується не тільки англійської
мови, а й усіх інших мов, у яких місце залежного слова є
фіксованим.

3. Речення
Речення є однією з основних граматичних одиниць
синтаксису, яка протиставляється словоформі та
словосполученню за формою, значенням і функцією. У
зіставному плані речення вивчали І. І. Мещанинов, який на
основі структурної будови виділив три типи мов — пасивні,
ергативні й номінативні (в групу останніх увійшли кореневі,
аглютинативні й флективні мови); В. Скалічка, що
досліджував порядок слів у реченні, який, за його
спостереженнями, є строго фіксованим (твердим) в
аглютинативних мовах (SOP) та ізолятивних мовах (SPO) і
вільним у флективних мовах за переваги SPO. Вивчав цю
проблему і Дж. Грінберг.
Просте речення української мови в зіставленні з
чеською досліджував Й. Ф. Андерш. Він запропонував таку
послідовність зіставного аналізу простих речень: спочатку
розглядає абстрактні мінімальні реченнєві структури з
урахуванням типу їх предиката, кількості та якості
конститутивних компонентів, відтак встановлює і аналізує
структурні моделі й визначає семантичні структури
конкретних речень, утворених за цими моделями.
Елементарний абстрактний зразок, за яким будується
просте непоширене речення, є його предикативною основою
(структурною схемою). Кожна мова має свою систему таких
структурних зразків. Окремі зразки в різних мовах можуть
збігатися, але системи завжди різняться.

111