Page 100 - 6225

Рисою української мови, якою вона вирізняється з-
поміж усіх слов’янських мов, є співвідносні з пасивними
дієприкметниками предикативні форми на -но, -то зі
значенням результативного стану: Поле було зорано.
Крім аналітичного, пасивне значення може мати
синтетичне вираження. Так, показником пасиву є постфікс -ся
в українській, російській, білоруській та його відповідники в
інших слов’янських мовах (читає(ю)ться, пише(у)ться,
будує(ю)ться).
Різняться мови також за частотою вживання пасивних
дієслів. Оскільки, наприклад, в англійській мові підметом
пасивної конструкції, крім прямого, може бути непрямий і
навіть прийменниковий додаток відповідної активної
конструкції, а кількість дієслів, які можуть мати неперехідне і
перехідне каузативне значення надзвичайно велика (nop.:
Water boils «Вода кипить» і Не boils water «Він кип’ятить
воду»), то цим пояснюється більша частотність уживання
пасиву в реченнях, де особа або предмет зазнає на собі
чийогось впливу ( The water is boiled by Mother). Англійська
мова надає перевагу використанню форми пасиву в реченнях,
де особа або предмет у функції підмета зазнає на собі
чийогось впливу. Українські неозначено-особові речення з
дієсловами активного стану відповідають пасивним
конструкціям англійської мови: Нам повідомили приємну
новину — We were told good news.

10. Категорія способу
Традиційно категорію способу визначають як
граматичну категорію, яка виражає відношення дії, позначеної
дієсловом, до дійсності з погляду мовця.
Головною функцією категорії способу є визначення
модальності дії, тобто відношення дії, процесу чи стану до
дійсності з погляду мовця. Ця дія (процес, стан) може
інтерпретуватися як реальна чи ірреальна. Серед можливих
прагматичних різновидів висловлення, крім констатації факту,
вираження бажання, формулювання умови, можна назвати
нереферентні описи бажаних чи передбачуваних ситуацій,
яких ще в дійсності немає.

100