Page 97 - 6225

нього, сяде і мовчить. Дивиться на чоловіка, то заплаче, то
засміється.
Категорія часу тісно пов’язана з категорією виду і
способу.
Відповідно до своєї семантичної природи категорія
часу є дієслівною. Однак є мови, в яких ця категорія
притаманна прикметникам і навіть іменникам (японська, мови
макрородини тупігуарані.

8. Категорія виду
Категорія виду — категорія дієслова, яка узагальнено
вказує на протікання дії в часі, тобто чи досягнута або
повинна бути досягнута внутрішня межа дії. Вона наявна
тільки у слов’янських і деяких неслов’янських мовах.
Категорія виду має дві грамеми: ‘доконаний вид’
(перфектив) і ‘недоконаний вид’ (імперфектив). У
мовознавстві немає єдиної думки стосовно того, що взято за
основу протиставлення доконаного і недоконаного виду.
Серед розрізнювальних ознак називають результативність і
тривалість дії, досягнення внутрішньої її межі і відсутність
такої, цілісність і процесуальність дії, її точковість і
лінійність, обмеженість і необмеженість тощо.
Найпоширенішим є погляд, згідно з яким доконаний вид
означає цілісність вираженої дієсловом дії (Ф. де Соссюр,
А. Достал, Ю. С. Маслов, О. В. Бондарко). Недоконаний вид
указує на тривалість, протяжність, лінійність дії або на
найзагальнішу, неконкретизовану інформацію про дію.
Опозиція «доконаний вид — недоконаний вид» у
слов’янських мовах пронизує всю систему дієслова. У плані
вираження дієслова доконаного і недоконаного виду різняться
сполучуваністю, а саме неможливістю доконаного виду після
фазових дієслів почати, закінчити, продовжувати тощо
(*почав заспівати, закінчив записати), після одиниць, що
виражають суб’єктивне негативне ставлення (не подобається,
не раджу, розлюбив, не рекомендую тощо); після слів і
висловів, які виражають небажаність або недоцільність якоїсь
дії (нерозумно, зайве, даремно, не треба, не варто); після слів,
які мають значення необмеженої тривалості (довго,

97