Page 10 - 6225

Насправді цей напрям сягає найдавніших часів.
Зіставлення таке ж давнє, як саме вивчення мови. Перші
граматики виучуваної (другої) мови та й багато граматик
рідної мови формувалися на основі порівняння. Так, у
найдавнішій граматиці другої мови — граматиці
давньоіндійського мовознавця Паніні, написаній приблизно в
IV ст. до н.е., мова санскрит (мова священних книг давніх
індійців) зіставляється з розмовними варіантами
давньоіндійської мови Північної Індії, пракритами (ця
граматика використовується і нині, якщо санскрит є другою
мовою для тих, хто її вивчає).
В античний період створено праці, де порівнювали
грецьку й латинську мови, наприклад граматика латинської
мови М. Варрона, а також праця Макробіуса (400 р. до н.е.), в
якій у примітивній формі порівнюються дієслівні системи
грецької і латинської мов. Дані зіставного дослідження мов
відображено в давніх глосаріях і словниках.
У XVII ст. з’явилися багатомовні зіставні описи,
наприклад, «Граматика Пор-Рояль», в якій порівнювалися
грецька, латинська, давньоєврейська, французька, італійська,
іспанська, англійська й німецька мови, а також звернено увагу
на методологію міжмовних зіставлень.
Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. з’явилися
великі багатомовні словники.
Поштовхом для розвитку зіставної лінгвістики й
лінгвістичної типології, а також для зародження порівняльно-
історичного мовознавства було ознайомлення європейців із
санскритом. Вивчаючи санскрит, Вільям Джонз (1746—1794)
дійшов такого висновку: «Санскритська мова, яка б не була її
давність, має надзвичайну структуру, досконалішу, ніж
грецька мова, багатшу, ніж латинська, і красивішу, ніж кожна
з них, але має в собі надзвичайно близьку спорідненість із
цими мовами як у коренях дієслів, так і у формах граматики».
Цей висновок стимулював виникнення нового напряму в
мовознавстві — порівняльно-історичного мовознавства.
Німецькі мовознавці Фрідріх фон Шлегель (1772—
1829) і А. Шлегель (1767—1845), зіставляючи структуру мов,
здійснили їх типологічну класифікацію, яка згодом була

10