Page 8 - 6225

семантичний розвиток) тощо, тобто дати ареальну
характеристику особливостей мов, які перебувають у
контактах на певній території, розкрити закономірності
мовних контактів.
Від типології зіставне мовознавство відрізняється
онтологічно (за суттєвими характеристиками предмета
дослідження) і епістемологічно (за сукупністю принципів і
прийомів дослідження). На відміну від зіставного
мовознавства типологія вивчає процеси паралельної зміни
мов.
Останнім часом помітним став зв’язок зіставного
мовознавства з корпусною лінгвістикою, предметом вивчення
якої є великі масиви мовних даних, представлених у
електронному вигляді.
Тісний зв’язок має зіставне мовознавство з теорією
перекладу (перекладознавством), яка, власне, і є науково
обґрунтованим зіставленням двох мов. Спільним для
контрастивної лінгвістики і перекладу є те, що процес
перекладу за своїм характером аналогічний процесу
контрастивного аналізу, оскільки перекладач відшуковує
еквівалентні форми вираження певного смислу в іншій мові.
Тобто переклад — це перетворення вихідного тексту при
збереженні смислу. До того ж переклад має зберігати і форму
викладу. Отже, в зіставному мовознавстві і в перекладі
використовуються аналогічні операції, однак переклад
характеризується більшою свободою вибору. Принципова
відмінність зіставного мовознавства і перекладу в тому, що
зіставне мовознавство досліджує значення (елементи мовної
структури), а переклад — смисли (мовленнєве явище, яке має
ситуативну зумовленість). Зіставне мовознавство порівнює
систему з системою, а переклад — текст із текстом.
Зіставне мовознавство пов’язане зі стилістикою через
зіставну стилістику. З нелінгвістичних дисциплін зіставне
мовознавство найтісніше пов’язане з психологією, історією
культури і соціологією.

3. Практичне значення зіставного мовознавства

8