Page 99 - 6213

Розрізняють уміння і навички теоретичні (в їх основі — правила

оперування поняттями, вони є результатом аналізу-синтезу) і практичні

(регулюються формулами, моделями, алгоритмами, зразками тощо).

Ю. Бабанський вирізняє вміння залежно від профілю навчальних

предметів, але особливо наголошує на важливості оволодіння

систематичними знаннями, уміннями та навичками у сфері конкретної

професії чи спеціальності для отримання професійної освіти. Більш

детальною є класифікація І. Малафіїка. Учений пропонує розрізняти

вміння за двома основними критеріями: ступенем складності (прості,

складні, практичні, інтелектуальні) та видами діяльності (уміння творчої

діяльності, уміння виконувати конкретну діяльність залежно від

навчальних предметів, уміння самоосвіти, уміння контролю).

Сучасна педагогічна думка розробляє нову освітню парадигму, яка
дала поштовх активному обговоренню нових педагогічних категорій:

йдеться про компетентнісний підхід в освіті. В основу компетентнісного
підходу покладено термін „компетенція”. Він має латинське походження

(від competentere – досягати, відповідати, прагнути; competentis – здібний.

Оскільки в основу базових визначень для термінів „компетенція” та

„компетентність” покладено вміння, знання та навички, можемо

зробити висновок, що жоден із компонентів класичної дидактичної тріади

не втратить своєї актуальності в майбутньому. Підтвердження такого

висновку знаходимо в сучасних офіційних документах, де поряд із

використання компетентнісного підходу, акцентується на збереженні

традиційних для української системи освіти понять знання, вміння та

навички, а поняття компетенція має щодо них узагальнений, інтегральний

характер.

Отже, компетенції можна розглядати як суспільно визнану

констатацію рівня вимог щодо оволодіння уміннями, знаннями, навичками

та цінностями в певній сфері діяльності. З іншого боку, зауважимо, що,

100