Page 94 - 6213

Окрім засвоєння системи знань, підчас навчального процесу має

забезпечуватися формування в учнів умінь та навичок. Поняття вміння

знаходимо чи не у всіх педагогів минулого та сучасності. проте у зв’язку

із складністю та багатогранністю навчання вчені нерідко мають різні

підходи до його тлумачення.

Творець новітньої педагогіки та дидактики Я.-А. Коменський вважає,

що набуття вміння розв’язувати різні завдання та виконувати дії з

використанням знань є основою учіння паралельно із придбанням знань із

різних наук. На думку засновника теорії так званого елементарного

(розвивального) навчання Й.-Г. Песталоцці, навіть глибокі та міцні,

послідовні та систематизовані знання не можуть бути застосовані на

практиці, якщо вони не супроводжуються вміннями та навичками. Із

засвоєнням знань і умінь пов’язували учіння німецькі вчені Й. Гербарт та
А. Дістервег, з погляду яких знання, уміння та навички є матеріальним

вираженням навчання та результатом активного процесу зі сторони учнів,
оскільки через роздуми, самостійне дослідження та вивчення проблеми,

відбувається об’єднання раніше засвоєних елементів минулого досвіду в
нові зв’язки, для утворення яких необхідно застосовувати розвивальний

(або, за висловом самого А. Дістервега, елементарний) метод навчання.

На особливій ролі вмінь акцентував американський педагог

Дж. Дьюї, який поставив в основу власної системи „дидактичного

утилітаризму” навчання через діяльність (learning by doing) і проголосив,

що основною цінністю є формування практично придатних умінь.

Представник школи „громадянського виховання”, яка запропонувала

принципово новий погляд на місце вмінь в освітньому процесі,

Г. Кершенштейнер („Професійне виховання німецької молоді”, „Що таке

трудова школа?”, „Державно-громадське виховання німецької молоді” та

ін.) установив зв’язок між відданістю громадянина батьківщині та

наявністю у нього професійних умінь. Щоб бути корисним для своєї

95