Page 98 - 6213

Отже, вміння – це здатність на належному рівні виконувати певні

дії, заснована на доцільному використанні людиною знань і навичок.

Навичка – психічне новоутворення, завдяки якому індивід спро-

можний виконувати певну дію раціонально, точно і швидко, без зайвих

затрат фізичної та нервово-психічної енергії.

Слід наголосити, що поряд із проблемою первинності вмінь чи

навичок стосовно один одного, залишається нерозв’язаною ще й проблема

поділу умінь на певні класи, оскільки, з огляду з на їх різноманітність,

різні аспекти потребують застосування різних критеріїв. Тому в сучасній

педагогіці не існує універсальної класифікації вмінь, хоча більшість

дидактиків розрізняють уміння за ступенем їх складності та видами

діяльності. Зокрема, М. Фіцула розрізняє первинні та вторинні, а також

теоретичні та практичні уміння.
Первинні вміння – неавтоматизовані дії, підпорядковані певному

правилу; це може бути неавтоматизована навичка (початкова стадія її

становлення), а може бути й дія, в повній автоматизації якої нема потреби.

Особливість первинних умінь у тому, що вони близькі до навичок, під-

даються автоматизації.

Вторинні вміння – дії, які принципово не можуть бути

автоматизовані, тому що не мають однозначного правила в своїй основі й

передбачають елементи творчості; ці вміння включають навички, але не

зводяться до них. У навчальному процесі вони підлягають повній автома-

тизації і входять як автоматизовані компоненти до складних вторинних

умінь. Наприклад, написання літер стає навичкою, без якої не можливо

набути вміння викладати свої думки на письмі. Під час оволодіння

грамотою написання літер є первинним умінням, пізніше воно перетво-

рюється на навичку. Друге первинне вміння — узгодження слів — може

стати навичкою, але може залишитися і первинним умінням.

99