Page 95 - 6213

Вітчизни, громадянин повинен володіти різними професійними вміннями й

розглядати свою професійну майстерність як засіб служіння державі та

мету свого особистого життя. Вперше в історії педагогічної думки

професійні вміння було піднесено до рівня патріотичних чеснот.

Обстоюють пріоритет умінь і засновники моделі безпосереднього

навчання, яку по-різному називають у педагогічній літературі:

„тренувальна модель” (training model), „активне викладання” (active

teaching), „навчання майстерності” (mastery teaching) чи „навчання за

детальною інструкцією” (explicit instruction) (переклад наш – О. Я.)

Оскільки навіть найскладніші процеси навчання ґрунтуються на

пізнавальних та моторних уміннях, послідовники цієї теорії розглядають

уміння як основу навчального процесу і вважають засвоєння так званих

основних умінь (читання, письма, лічби тощо) необхідною передумовою
для подальшого складнішого навчання. Учені спираються на дослідження,

які доводять, що міцно структуровані основні вміння дають кращий ефект,
ніж менш формалізоване навчання, а структурована дидактична ситуація

гарантує високу пропорційність між затраченим часом і досягненням учнів
Проблеми формування вмінь та навичок перебували в центрі уваги

радянської педагогічної думки. Одним із перших трактувань уміння є

визначення, вміщене у Великій радянській енциклопедії, де воно

ототожнюється із спроможністю людини виконувати якусь діяльність або

дію на основі раніше отриманого досвіду. Ще раніше фахове тлумачення

знаходимо у педагогічному словнику, де вміння характеризується як

підготовленість до практичних і теоретичних дій, які на основі засвоєних

знань і життєвого досвіду виконуються швидко, точно і свідомо. Про

необхідність наявності певного досвіду та знань як обов’язкової умови

формування вмінь підкреслюється у педагогічній енциклопедії. Тут уміння

трактуються як спроможність виконувати дії відповідно до цілей та умов

конкретної ситуації.

96