Page 93 - 6213
P. 93

аналізу  розвитку  будь-якої  педагогічної  категорії  необхідно  застосувати

               метод  епістемологічно-історичного  аналізу  основних  освітніх  теорій,

               взявши  до  уваги  історичні  особливості  кожної  соціально-культурної

               формації та притаманних їй педагогічних ідей [46].

                      Знання – це узагальнений досвід людства, що відображає різні галузі

               дійсності  у  вигляді  фактів,  правил,  висновків,  закономірностей,  ідей,

               теорій,  якими  володіє  наука.  Зрозуміло,  що  обсяг  знань  є  історично

               визначеним  і  зростає  паралельно  із  розвитком  наукового  поступу

               суспільства.

                      Знання є головним компонентом освіти. Виділяють такі види знань:


                        основні терміни і поняття;

                        факти щоденної дійсності та наукові факти;

                        основні закони науки;

                        теорії;

                        знання про способи діяльності, методи пізнання й історії здобуття

               знань;

                        знання про норми ставлення до різних явищ життя (оцінні знання).

                      Розглянуті  види  знань  поділяють  на  теоретичні  й  фактичні.

               Теоретичні знання – поняття, системи понять, абстракції, теорії, гіпотези,

               закони,  методи  науки.  Фактичні  знання  –  це  одиничні  поняття  (знаки,

               цифри, букви, географічні назви, історичні особи, події).

                      Серед  знань,  що  мають  засвоїти  учні  у  процесі  навчання,  особлива

               роль належить тим, які виражають способи діяльності і використовуються

               на практиці. Вони мають алгоритмічний характер (наприклад, знання про

               способи  і  порядок  виконання  арифметичних  дій,  знання  про  способи


               утворення  та  використання  часів  у  англійській  мові).  У  навчальних
               предметах  вони  оформлені  у  вигляді  правил  (наприклад,  правила


               правопису при додаванні окремих закінчень, правила вимови приголосних
               перед міжзубними звуками тощо) .

                                                           94
   88   89   90   91   92   93   94   95   96   97   98