Page 77 - 6213

3) пошук можливого розв'язання;

4) виявлення шляхом умовиводів наслідків із імовірного розв'язання;

5) подальші спостереження й експерименти, що дають змогу зробити

висновок, у якому міститься позитивне чи негативне судження.

Ці етапи мислення, іноді з деякими модифікаціями, почали називати

ступенями і відповідно до них будувати шкільні уроки. Деякі вчителі

намагалися застосовувати їх механічно на всіх уроках, не помічаючи, що

вони в такий спосіб формалізують процес навчання.

В основі експериментального методу Дж. Дьюї - розвиток

індивідуальної ініціативи учня. Він вважав, що педагог повинен

допомагати пізнавати тільки те, що спонтанно зацікавило дитину, а не

пропонувати вивчати щось інше. Учень має у процесі самостійного

дослідження відкривати для себе властивості і закономірності предметів і
явищ, а педагог може тільки відповідати на його запитання, якщо такі

з'являться. Дж. Дьюї був прихильником думки, що пізнавальної
активності, зацікавленості дитини достатньо для повноцінного

інтелектуального розвитку та освіти. Навчання слід здійснювати
насамперед як трудову та ігрову діяльність, як процес дослідження

проблемного середовища, знаходження відповідей на суперечливі питання.

Основними умовами успішності навчання, на думку Дж. Дьюї, є:

проблематизація змісту навчального матеріалу, навчальна активність учня,

зв'язок навчання з життям школяра, грою і працею.

Григорій Ващенко (1878-1967)

Український педагог Г. Ващенко є автором багатьох праць, зокрема

"Загальні методи навчання", "Виховний ідеал", "Система навчання",

"Засади естетичного виховання" та ін. Він глибоко досліджував одну з

ключових загальнопедагогічних проблем - методи навчання на різних

етапах освіти (дошкільне виховання, початкова, неповна і повна середня

загальноосвітня та вища професійна школа).

78