Page 72 - 6213

самостійна діяльність, яка може забезпечити розвиток здібностей, розуму,

мови, трудових умінь. Цей погляд на людину і її можливості

самовдосконалення як виявлення педагогічного оптимізму актуальний і

нині.

Жан-Жак Руссо (1712-1778)

Французький філософ і педагог Ж.-Ж. Руссо обстоював таку систему

освіти, яка б відповідала потребам та інтересам дитини, що розвивається.

Його дидактична система основана на принципах самодіяльності,

свідомості у навчанні, наочності, міцності та ґрунтовності знань.

Серед ключових методів, засобів, форм і видів навчання, які могли б

забезпечити формування самостійного мислення дитини, Ж.-Ж. Руссо

виокремив досвід, спостереження, експеримент, щоденну практику,

екскурсії.
Ж.-Ж. Руссо обстоював ідею добору наук за принципами корисності

та обмеження колом природничих наук і виключення гуманітарних.
Хоча Ж.-Ж. Руссо не створив праць із дидактики, його погляди

вплинули на подальший розвиток цієї науки. Зокрема, цей вплив
виявляється у спрямованості на формування самостійної активності

дитини, у вільному вихованні та практичній спрямованості освіти в ясно-

полянській школі Л. Толстого, експериментальній школі Дж. Дьюї,

концепціях нового виховання, школі С. Френе. Проте система навчання за

Ж.-Ж. Руссо має суттєвий недолік: у ній власний досвід учня є основним

джерелом знань і відривається від нагромадженої людством інформації;

емпіричне домінує над теоретичним.

Йоганн-Генріх Песталоцці (1746-1827)

Автором оригінальної дидактичної системи є швейцарський педагог

Й.-Г. Песталоцці. Він вважав, що усі виховні дії мають ґрунтуватися на

відповідних рівнях розвитку сил дітей. Вважаючи освіту людини

"мистецтвом допомоги природі", основний зміст її вбачав у "відповідному

73